Искать в этом блоге

воскресенье, 26 марта 2017 г.

Літературна вітальня приймає друзів

      25 березня в бібліотеці для юнацтва Чугуївської ЦБС у  вітальні " Літературне сяйво " відбулися літературні посиденьки, присвячені   Всесвітньому Дню поезії ( 21.03.) та Всесвітньому Дню театру (  27.03.). До бібліотеки в цей день завітали   родини, ветерани мікрорайону "Авіатор". Запрошені на захід  дізналися про історію становлення та розвиток рідної мови, адже українська мова є невід’ємною частиною українського народу, скарбницею історичного досвіду, познайомились з творчістю  місцевих письменників В.Родіонова, Л.Суркової, Л. Ліпчанської  К.Бойко та інш.




 Я сподіваюсь, що зустріч  у Літературній вітальні залишила в серцях відвідувачів бібліотеки тепло і радість від спілкування, бажання прочитати ще більше творів сучасної української літератури місцевих авторів. Ще бібліотекарі розповіли про Чугуївських поетів, які товаришували з класиками - Пушкіним та Лермонтовим.

«ЗОЛОТОЙ ВЕК» ЧУГУЕВСКОЙ ПОЭЗИИ

 

вторник, 21 марта 2017 г.

21 березня - Всесвітній день поезії

      

                        Всесвітній день поезії
Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року.
Уперше Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
«Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».
Всесвітній день поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова.

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий — мову — для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття — любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені в XXIII столітті до нашої ери. Автор віршів — поетеса-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні.
Поети — люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, розмаїття природи (флори і фауни) у поетичній формі. Приклади цього — Книга псалмів та багато молитов, записаних у Старому Заповіті ще на зорі людства.
Коли бачу Твої небеса –
діло пальців Твоїх,
місяця й зорі,
що Ти встановив, –
то що є людина,
що Ти пам’ятаєш про неї,
і син людський, про якого
Ти згадуєш?
А однак учинив Ти його
мало меншим від Бога,
і славою й величчю
Ти коронуєш його!
Учинив Ти його володарем
творива рук Своїх,
все під ноги йому
вмістив:
худобу дрібну та биків,
їх усіх,
а також степових звірів
диких,
птаство небесне та риби
морські,
і все, що морськими дорогами
ходить!
Господи, Боже наш, –
яке то величне на цій землі
Твоє Ймення!
(Псалом 8)
А шедевр поетичного слова «Пісня над піснями» показує, що давні люди були здатні до сильних почуттів та прояву глибокої любові і висловлювали це у поетичних рядках.
Я — саронська троянда,
я долинна лілея!
Як лілея між тереном,
так подруга моя поміж дівами!
Як та яблуня між лісовими деревами,
так мій коханий поміж юнаками, —
його тіні жадала й сиділа я в ній,
і його плід для мого піднебіння солодкий!..
У віршах найбільш точно виражена думка автора, його переживання, ставлення до життя.
Часом захоплення поезією стає змістом життя. Про це вірш Ліни Костенко«Доля».
Наснився мені чудернацький базар:
Під небом, у чистому полі,
Для різних людей, для чесних і скнар,
Продавалися різні Долі…

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто золотом золотим.
А дехто вельми сумнівним.
Поетеса Ліна Костенко
Долі-ворожки, тасуючи дні,
До покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя сумне,
Душею покликала очі.
— Ти все одно не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
— А може, візьму?
— Ти собі затям, –
Сказала вона суворо. –
За мене треба платити життям,
А я принесу тобі горе.

    То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
    Поезія рідна сестра моя.
Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон,
Диво велике сталось:
Минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів — це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія — це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета. Таку думку висловив Василь Симоненко у своєму вірші «Про поезію».
Поету, кажуть, треба знати мову
Та ще й уміти вправно римувать.
Натхнення і талант — і все готово,
Слова самі піснями забринять.
То правда все, але не в тому сила,
Мені здається, що не тим вірші
У дні тяжкі серця наші палили,
Любов і зненависть будили у душі.
Бо не запалить серце точна рима,
Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.
Ні, інша сила, буйна, незборима,
Вогнем і пристрастю напоює ту річ.
Ні, інша сила так цілющо діє,
Словам велику надає вагу,
Бо з нею світ цвіте і мелодіє
І світло б’є крізь морок і пургу.
Без неї рими, точні й милозвучні,
Поет Василь Симоненко
                                          Не варті навіть драного гроша –
Слова звучать примусить сильно й гучно

Лише одна поетова душа.
http://rmosaksag.ucoz.ua/publ/planuvannja_roboti/materiali_na_dopomogu_planuvannju/21_bereznja_vsesvitnij_den_poeziji/13-1-0-33

суббота, 18 марта 2017 г.

18 березня — 65 років від дня народження Ю́рія Павловича Винничука (1952), українського журналіста, письменника, редактора.


        Яскравою постаттю сучасного українського мистецтва є письменник Юрій Винничук.
Письменник віддавна користується шаленою популярністю в найширших читацьких колах, а його романи – всі як один - всуціль бестселери і важливі події літературного життя країни: "Діви ночі", "Мальва Ланда", "Весняні ігри в осінніх садах", "Груші в тісті", "Танґо смерті". А ще ж є і "Таємниці львівської кави", і "Легенди Львова", і "Книга бестій", і численні переклади, і неозора публіцистика: Винничук  - людина фантастичної працездатності і широченного кола зацікавлень.  
       18 березня 2017 року виповнюється  65 років від дня народження  українського письменника, поета, драматурга, перекладача, фольклориста, двічі лауреата книжкової премії "Книга року Бі-Бі-Сі" за романи "Весняні ігри в осінніх садах"(2005) та "Танґо смерті " (2012).
           Юрій Винничук зажди збирає чимало захоплених читачів, бо його твори цікаві як молоді так і дорослим людям. 
       До  ювілея письменника бібліотека для юнацтва запропонувала своїм читачам ознайомитись з біографією та  творчістю письменника через перегляд буктрейлерів за мотивами творів автора   :" Танго смерті" , до оповідання - "Федько - халамидник", до новели "Момент". 
              Після знайомства з сучасним українським письменником Ю.Винничуком  користувачі нашої бібліотеки подякували за отримане задоволення від знайомства з  творчістю автора та перегляду цікавих буктрейлерів .Тепер наші читачі бібліотеки більше будуть читати сучасних українських письменників!


пятница, 17 марта 2017 г.

Юрій Винничук - 65 років від Дня народження



Винничук Юрій Павлович
(нар. 18 березня 1952 р.)
письменник, «батько чорного гумору» в українській літературі, дослідник Львова, автор еротично-гумористичних бестселерів, літературно-політичних провокацій та містифікацій. До його фан-клубу належать школярі і викладачі університетів. 
   «Чорні» Винничуківські історії були писані у 70-80-х роках і поширювалися у самвидаві, що викликало інтерес у КДБ. Інші його твори характеризуються жвавим сюжетом, частими еротично-гумористичними пасажами, вишуканістю мови, присмаченої галицизмами, при цьому автор широко використовує алюзії, грає з читачем, провокує його. Юрій Винничук був першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах» (2005), вдруге його нагородили цією ж премією за роман «Танґо смерті» (2012). 
     Письменник мешкає у містечку Винники під Львовом, він створив своєрідний міф цього місця, де свого часу  пройшло дитинство «батька» мазохізму Леопольда фон Захер-Мазоха, спадкоємність з яким спостерігається у Винничука, котрий пише: «Винники – це земля мазохізму. Винники – це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством. Тут свині ніколи не кричать так пронизливо, як деінде, коли їх колють (…). А щоб вони отримали якнайбільше задоволення, гуманні винниківські різники смалять і потрошать їх живцем». 
http://1576.ua/people/3646

      18 березня 2017 року бібліотека для юнацтва Чугуївської ЦБС запрошує всіх бажаючих ознайомитись з творчістю сучасного українського письменника , переглянути    буктрейлери за мотивами його творів  " Танго смерті" , до оповідання - "Федько - халамидник", до новели "Момент".
       Показ відеоробіт відбудется о 13.00 в Інтернет центрі бібліотеки.