Искать в этом блоге

вторник, 31 марта 2015 г.

Біобібліографічна довідка «Секрети великого казкаря»

2 квітня 2015 року – 210 років від дня народження датського
поета, драматурга,видатного письменника-казкаря
Ганса Крістіана Андерсена
                                                                                                          
 Ганс Крістіан Андерсен – датський казкар, романіст, поет і драматург – народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім’ї чоботаря. Батько, незважаючи на свій фах, був людиною освідченою і свою любов до книги зумів передати сину.
З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до мріяння і письменництва, часто влаштовував імпровізовані домашні спектаклі, що викликали сміх і знущання дітей. У 1816 році помирає батько і хлопчикові довелося самому заробляти собі на прожиття. Він був підмайстром спершу в ткача, потім у кравця, працював на сигаретній фабриці. У 1819 році, купивши перші чоботи на зароблені гроші, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Невідомо, як склалося б його життя, якби ним не зацікавилися в одному театрі, в який Ганс хотів поступити актором і балетним танцівником або ж писати для нього п’єси. У незрілих творах напівграмотного юнака побачили іскру таланту, тому рада директорів театру вирішила добитись прийому Г. К. Андерсена до гімназії.
Важко уявити усі приниження та образи, яких довелося зазнати юнакові, але він витримав це випробування і по закінченні гімназії продовжив освіту в університеті.
Після закінчення університету Г. К. Андерсен багато подорожує за кордоном, знайомиться з видатними діячами літератури, пише. Саме тут до нього приходить слава письменника.
З 1835 року Г. К. Андерсен починає писати казки, яких за 40 років написав 156. Видає декілька збірок казок: одні були обробками народних казок («Кресало», «Принцеса на горошині», «Дикі лебеді» та інші), інші – витвором уяви Андерсена («Дюймовичка»), а деякі – запозиченням із зарубіжних літератур («Нове плаття короля»). Перша збірка Г. К. Андерсена мала назву «Казки, розказані дітям», далі були «Нові казки» (до якої увійшли найзначніші й найвідоміші казки: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Соловей», «Тінь», «Дівчинка з сірниками»), «Історії», «Нові казки та історії».
Збірки стали надзвичайно популярними спочатку за кордоном, а через деякий час і на батьківщині письменника. У 1867 році Ганс Крістіан був обраний почесним громадянином рідного міста Оденсе.
Помер видатний датський письменник у будинку свого друга банкіра Моріца Мельхіора 4 серпня 1875 року в Копенгагені.
На час своєї смерті Андерсен уже здобув світову славу. Він отримував стипендію від данського уряду як «національна гордість».
Його твори, перекладені на більш ніж 150 мов світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок, балетів тощо. Українською мовою твори Г. К. Андерсена перекладали М. Загірня, М. Старицький, О. Іваненко та інші.
Нині перекладачі знову звертаються до скарбниці казок великого письменника. Нові барви рідного слова знайшла для перекладу кількох творів Г. К. Андерсена сучасна українська перекладачка Галина Кирпа.
З 1956 р. засновано міжнародну Літературну премію імені Андерсена, якою нагороджують найкращих дитячих письменників, художників та ілюстраторів. В Оденсе, Копенгагені, Нью-Йорку, Братиславі, Москві та інших містах установлено пам’ятники письменникові.
Героїня казки Г. К. Андерсена «Русалонька», якій поставлений пам’ятник у Копенгагені, стала символом столиці Данії.
Починаючи з 1967 року 2 квітня святкують Міжнародний день дитячої книги на знак глибокої поваги і любові до Андерсена.
1973 р. почесний диплом міжнародної Літературної премії імені Андерсена за поему «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий. 1979 р. до «Почесного списку Андерсена» вписано ім’я українського письменника Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори із Васюківки».

пятница, 27 марта 2015 г.

27 марта этого года отмечается 100 летие со дня рождения поэтессы, переводчицы

                                        
Вероника Михайловна Тушнова родилась  в Казани в семье профессора медицины
Казанского Университета Михаила Тушнова и его жены, Александры, урожденной Постниковой,
выпускницы Высших женских Бестужевских Курсов в Москве. В семье было заведено подчиняться воле отца. 

Вероника, писавшая стихи с детства, но прятавшая их от отца,
согласно его же непререкаемому "желанию", сразу после окончания школы, 
поступила в Ленинградский медицинский институт. 

Проучившись четыре года в медицинском, Вероника не могла больше бороться
со своими стремлениями заниматься литературой, и в начале лета 1941 года  
поступила в Московский Литературный институт имени М. Горького.
Но ее желанию профессионально и всерьез заниматься поэзией и филологией
не суждено было сбыться, - началась война.

Используя свои медицинские познания Тушнова почти все годы войны проработала в госпиталях
врачом, - их ведь не хватало катастрофически! - выхаживала раненых.
Работа тяжелая, часто и неблагодарная, не оставляющая, казалось бы, времени для "возни"
с капризными рядами поэтических строчек. Но Тушнова во время ночных дежурств умудрялась,
при свете затененных ламп, прислушиваясь к сонному дыханию и стонам больных,
все время чиркать что - то в тетради. Ее так и звали ласково: "доктор с тетрадкой".

В 1945 году вышли из печати ее поэтические опыты, которые она так и назвала "Первая книга".
Это был сравнительно поздний дебют - Веронике Михайловне было уже 29 лет.


 http://www.playcast.ru/communities/avos-ka/?act=news&id=148732



        Тушнова - тонкий лирик, главная тема её творчества – любовь. Её стихи музыкальны,  к ним обращались многие композиторы–песенники: Тухманов, Минков и др., до сих пор звучат песни на её стихи: «Сто часов счастья», «А знаешь, всё ещё будет», «Не отрекаются, любя».
      Умерла поэтесса рано, но её творчество до сих пор имеет своих почитателей, любителей глубокой, проникновенной лирики.
      
      В нашей библиотеке вы сможете найти и произведения Вероники Тушновой, и литературу о ней:
1. Тушнова, В. Избранное / В. Тушнова.- Москва: Худож. лит., 1988.- 543с.
2. Тушнова, В. Избранные стихи / В. Тушнова.- Москва: ЭКСМО, 2008.- 384с.
5. Тушнова, В. Лирика / В. Тушнова.- Москва: Худож. лит., 1969.- 351с.

О Веронике Тушновой можно почитать:    http://arzbiblio.ru/index.php/2009-10-07-06-13-00/2009-11-29-17-05-15/1167-k-100-letiyu-veroniki-tushnovoj-1915-1965

суббота, 21 марта 2015 г.

21 березня — Всесвітній день поезії. Щиро вітаємо всіх з цим чудовим святом!



Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року.
Уперше Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
«Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».
Всесвітній день поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова.

Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(Ліна Костенко)
Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий — мову — для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття — любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені в XXIII столітті до нашої ери. Автор віршів — поетеса-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні.
Поети — люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, розмаїття природи (флори і фауни) у поетичній формі. Приклади цього — Книга псалмів та багато молитов, записаних у Старому Заповіті ще на зорі людства.
Коли бачу Твої небеса –
діло пальців Твоїх,
місяця й зорі,
що Ти встановив, –
то що є людина,
що Ти пам’ятаєш про неї,
і син людський, про якого
Ти згадуєш?
А однак учинив Ти його
мало меншим від Бога,
і славою й величчю
Ти коронуєш його!
Учинив Ти його володарем
творива рук Своїх,
все під ноги йому
вмістив:
худобу дрібну та биків,
їх усіх,
а також степових звірів
диких,
птаство небесне та риби
морські,
і все, що морськими дорогами
ходить!
Господи, Боже наш, –
яке то величне на цій землі
Твоє Ймення!
(Псалом 8)

четверг, 19 марта 2015 г.

Сьогодні 120 років неперевершеному лірику - Максиму Рильському.





 Макси́м Таде́йович Ри́льський (*19 березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ)


Сьогодні 120 років неперевершеному лірику - Максиму Рильському.
Меди та пахощі живиці.
Цвіте прозорий вертоград
Край непорочної світлиці,
Де Божий сад Марії сниться
І кедрів патріарший ряд.

Минає дощ і сніг, і град,
І темних бур зловісні птиці, -
І жертов дальніх аромат,
І співів молитовний лад
У цвіті білому таїться.
Ні міді, ні мечів, ні криці!
Далека смерть, забутий яд.
Дзвенить відро в ясній криниці
І в тихім куреві живиці
Цвіте прозорий вертоград.

среда, 18 марта 2015 г.

19 березня 2015 р. Королеві Української літератури Ліні Костенко виповнюється 85 років

«Небагато є сьогодні в Україні особистостей, перед якими б так заклякали і журналісти, й політики, і вся українська спільнота. Але таких особистостей і не може бути багато. Це та, вже майже міфічна порода аристократів духу або ж моральних авторитетів, беззаперечність позиції яких не порушується часом, простором, а тим більше «актуальними вітрами» - чи то політичними чи будь-якими іншими (андерграунд чи мейнстрім, постмодернізм чи постпостмодернізм), яким зовсім не лестить увага телекамер і слова яких моментально набувають історичного значення.»
(За матеріалами газети «День» від 26 березня 2010р.)

вторник, 10 марта 2015 г.

День в історії

201 рік тому народився Тарас Шевченко

 

9 березня 1814 року, село Моринці, Київська губернія, (нині Черкаська область). У родині кріпаків народився Тарас Григорович Шевченко — один із найвидатніших поетів, письменників та художників України.
Дитинство Шевченка було надзвичайно важким. Постійні злидні та важка праця забрала його батьків, сам майбутній поет змушений був наймитувати.
Але важка доля виховала в Шевченка потужну силу волі. Саме вона, помножена на талант, допомогла поету вижити. Помітивши хист молодого митця, навесні 1838-го відомий художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. 2500 тисячі рублів — величезна сума, але з неї почалося вільне життя українського митця.
А вже через 2 роки світ побачила збірка поезії, яка увійшла в історію — "Кобзар". "Думи мої", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" та інші твори стали класикою української та світової літератури. Та доля приготувала Шевченку нові випробування. За "неугодну" владі політичну позицію його спочатку запроторили до в'язниці, а пізніше відправили на службу до війська.
Але він не здався і продовжував писати.
Вплив Шевченка на українську літературу та живопис колосальний. Прийдешнім поколінням він залишив неоціненний інтелектуальний спадок.
 http://24tv.ua/news/showNews.do?den_v_istoriyi_201_rik_tomu_narodivsya_taras_shevchenko&objectId=552208

вторник, 3 марта 2015 г.

2015 року відзначається 200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького, автора мелодії гімну України.

 

         2015 року відзначається 200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького, автора мелодії гімну України.

      …Ця мелодія й слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» вже нікого не залишають байдужим. З нею щодня вмирають українці, й це вже не просто мелодія, слова, це – наша гордість, біль і багато-багато сліз. Очевидно, що двохсотлітній ювілей композитора  привернув до себе велику увагу громадськості.

       Підготовку до цього ювілею, який відзначатимуть на рівні ЮНЕСКО, в Україні нині здійснює громадська організація – товариство «Надсяння», депортовані й нащадки депортованих з Надсяння українців, які вважають це своїм кровним обов’язком, адже Михайло Вербицький – їхній земляк.
 
               Президентом України П.Порошенком видано відповідний  Указ

               УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 6/2015
Про відзначення 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну