Искать в этом блоге

вторник, 27 декабря 2016 г.

Новий рік з бібліотекою!


               Напередодні Нового 2017 року відбулося чергове підсумкове засідання літературного клубу "Літературне сяйво"в бібліотеці для юнацтва Чугуївської ЦБС. Клуб об'єднує любителів поезії різного віку і професій. Основне його завдання - можливість спілкування, а також ,популяризація творчості місцевих письменників та поетів, допомога їм у розвитку творчих здібностей.
             Засідання клубу відбуваються за різними формами : бесіди, години цікавих повідомлень,години гумору, і просто, літературні посиденьки.
            Незабутнью стала зустріч членів клубу 24 грудня, напередодні Нового Року!  Здивувала і надихнула на творчість презентація новорічних інсталяцій в бібліотеці ( дякуємо нашій колезі Ясногородській Т.Л. ), наші члени клубу залюбки прослухали новорічну поезію місцевих авторів, ділилися спогадами про свої святкування новорічних свят, співали новорічні пісні і просто пісні, піднімали святковий настрій! Ми дуже вдячні нашим активістам клубу Блащук Т.І., Кузнецову В,В., Тарасенко А.М.
На завершення , обговорили роботу клубу на 2017 рік, врахували всі пропозиції і побажання членів клубу.
Фотозвіт:







вторник, 20 декабря 2016 г.

19 грудня - День святого Миколая



Дев'ятнадцятого грудня - день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. 

Народні традиції на Миколая

Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"
На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця. 

Народні прикмети: 

  • Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
  • У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
  • Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
  • Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
  • Морозяний день - на уроду хліба й городини.
  • З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
  • Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
  • "Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"  http://traditions.in.ua/sviatkovyi-kalendar/zymovyi-tsykl/265-19

среда, 14 декабря 2016 г.

Збережемо пам’ять про подвиг


14 грудня в Україні традиційно відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли подолати страшну трагедію ХХ століття, що сталася 26 квітня 1986 року.
       Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день вони називають своїм професійним святом, хоча жоден з них не здобував такої професії. Всьому прийшлося навчатися на місці, одночасно жертвуючи здоров’ям, а то й своїм життям, рятуючи життя інших. Вони визначили своїм святом день, який став першою перемогою у приборкуванні мирного атому – це день побудови саркофагу над зруйнованим реактором.
       Серед усіх трагедій, яке пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців.
       Чорнобильська катастрофа є болем і проблемою всієї громадськості. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а й 14 грудня вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха, а також висловити щирі слова подяки  ліквідаторам за мужність і героїзм.
       На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинув це земне життя. Схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічі спомину, пом’янімо усіх, хто відійшов у вічність внаслідок Чорнобильської біди.
        Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє, оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Ми, українці, повинні пам’ятати і шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай будуть вдячні та уважні до Вас люди щодня, щохвилини, завжди!    http://ostrozkarda.gov.ua/2-2/14-hrudnya-v-ukrajini-tradytsijno-vidznachayut-den-vshanuvannya-likvidatoriv-naslidkiv-avariji-na-chornobylskij-aes/

пятница, 9 декабря 2016 г.

Видатний французький романіст

195 років від Дня народження Гюстава Флобера


Гюстав Флобер — відомий французький письменник-романіст, один з творців жанру сучасного роману. Був уродженцем міста Руана, де з’явився на світ 12 грудня 1821.

 Його батько був відомим лікарем, мати — представницею старовинного норманського роду. Протягом 1823-1840 рр. Гюстав був учнем міського Королівського коледжу. Успіхами в навчанні він не відзначався, проте вже в ті роки проявилося його величезна любов до літератури і потяг до історії. У 1840 р. Флобер стає студентом юридичного факультету паризької Сорбонни. У 1743 р у нього діагностують захворювання нервової системи, що нагадує епілепсію і яке вимагало зниження рухової активності. Недуга змусила його в 1844 р припинити навчання в університеті. Коли в 1846 р помер його батько, Гюстав переїхав в маєток Круассе (знаходився біля Руана ) до матері, і вся його подальша біографія була пов’язана з цим місцем. Флобер вів замкнутий спосіб життя і виїжджав звідси порівняно надовго всього лише двічі за життя, і в обох випадках його супутником був Максим Дюка, кращий друг. Батьківський спадок дозволяв їм з матір’ю не думати про хліб насущний, Флобер міг повністю віддатися літературній праці. Перші його повісті — «Мемуари божевільного» (1838), «Ноябрь» (1842) — були складені в дусі французького романтизму, але вже в першій редакції роману «Виховання почуттів» (1843 -1845, залишилася неопублікованою) помітний перехід на реалістичні позиції. У 1848-1851 рр., період після поразки революції, Флобер з ідейних міркувань не брав участі в суспільному житті, Паризька Комуна не була ним зрозуміла і прийнята. Він жив в зовсім іншому світі, дотримуючись концепції відособленості і елітарності літератури. У 1856 р побачив світ твір, що став шедевром світової літератури і новим етапом у розвитку сучасного роману, — «Пані Боварі. Провінційні звичаї ». Роман з’явився на сторінках журналу «Ревю де Парі» з редакторським купюрами, тим не менш, навіть це не врятувало від обвинувачення книги в аморальності і притягнення її автора суду. Після винесення виправдувального вироку роман був випущений повністю в 1857 р. у вигляді окремого видання. У 1858 Флобер почав поїздку в Туніс і Алжир, де збирав фактичний матеріал для другого роману — «Саламбо» (опублікований в 1862 р). У 1863 вийшов третій роман — «Виховання почуттів», в 1874 р побачила світ «Спокуса святого Антонія», драматична поема в прозі філософського змісту. Вінцем творчої біографії Флобера стали опубліковані в 1877 р. «Три повісті» і залишився недописаним роман «Бувар і Пекюше». Останній десяток років Флобера виявився нещасливим: хвороба позбавляла його сил і оптимізму, маєток було окуповано під час франко-пруської війни чужої армією, померла його мати і добрий друг Буйє, перервалася дружба з Максимом Дюканом. Нарешті, він відчував матеріальні труднощі, тому що більшу частину майна пожертвував менш забезпеченим родичам, а видання книг не приносило великих грошей: критики не шанували його твори. Однак повністю самотній Флобер не був, він дружив з Жорж Санд, був наставником Гі де Мопассана, ним опікувалася племінниця. Організм письменника був сильно виснажений, і він помер 8 травня 1880 р. від інсульту. Творчість Флобера справила значний вплив не тільки на національну, але і світову літературу. Крім того, завдяки його наставництву в літературу прийшов цілий ряд обдарованих літераторів
Джерело: http://dovidka.biz.ua/gyustav-flober-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

четверг, 8 декабря 2016 г.

Бібліотека – зв'язок із рідними та друзями

У вересні 2016 року Чугуївська центральна бібліотека, приймала участь в «Програмі мінігрантової підтримки ініціатив тимчасово переміщених осіб», та отримала перемогу в конкурсі на кращий соціальний проект з темою «Бібліотека – зв'язок із рідними та друзями». Організатором даного конкурсу є громадська організація «Станція Харків», що фінансується Агенством ООН у справах біженців. В рамках проекту центральна бібліотека отримала 2 сучасних ноутбуки для освіти та професійного розвитку внутрішньо переміщених осіб та мешканців міста, а також м’які меблі від партнера проекту для облаштування зони очікування та відпочинку. У бібліотеці була облаштована окрема кімната із  сучасним простором та комфортними умовами для надання безоплатної, своєчасної та якісної допомоги ВП особам.

Реалізація даного проекту матиме тривалий соціальний та психологічний ефект для ВП осіб, а також сприятиме адаптації та стимулюванню з пошуку роботи, мирній взаємодії між переселенцями й жителями м. Чугуїв.



пятница, 2 декабря 2016 г.

Зупинимо насильство разом


1 грудня 2016 року фестиваль документального кіно про права людини Doсudays UA , Кіноклуб  якого діє при бібліотеці для юнацтва Чугуївської ЦБС , в рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства", завітав до Чугуївського НВК №6  до 9 -   классників (кл.керівник Крижановська Ірина Володимирівна).

                          Юним глядачам  було представлено фільм швейцарських режисерів Франчески Скалісі і Марка Олекси «Моріом», що розповідає про факт насильства над молодою дівчиною, що стався минулого року в Бангладеш. 
                 До школярів завітали регіональний координатор Мандрівного фестивалю в Харківській області Юрій Чумак та  завідуюча бібліотеки для юнацтва Любов Петрова…

        Історія бангладежскої красуні Моріом викликала обурення глядачів через порушення прав людини в цій країні.Учні зрозуміли,що будь - які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі , є порушенням прав людини.

пятница, 25 ноября 2016 г.

Година – пам’яті до річниці Голодомору пройшла в бібліотеці для юнацтва

       

        25 листопада в бібліотеці для юнацтва Чугуївської ЦБС для учнів 6 класу (кл. керівник Нестеренко Г.С.) ЗОШ №4  ,пройшла година пам'яті  "Голодомор. Геноцид України" за участі наукового співробітника КЗ "Художньо - меморіальний музей І.Ю.Репіна"краєзнавчого відділу Юрченко Ганни Володимирівни. Ганна Володимирівна розповіла про жахливий голодомор 1932 - 1933 років на Україні та на Харківщині.Голодомор став національною катастрофою. В 1932 році щогодини помирала 1тис. чоловік, щодоби - 25 тис.Пік припав на весну 33-го. 11 тис. українських сіл опустіли. 

             Розповідь Ганни Володимирівни супроводжувалась мультимедійною презентацією " Голодомор 1932 - 1933 років - жахливий злам". Науковим співробітником була представлена школярам  виставка " Репресії 30-х - фундамент Радянського Союзу", з якої учні дізнались про перебіг, причини та наслідки голодомору на Харківщині.


            Чому так сталося? І досі ми напевно не знаємо всієї правди. Документів про цю трагедію в державних архівах збереглося небагато і хрестів на кладовищах з цією датою не знайти. 

четверг, 24 ноября 2016 г.

28 листопада - 135 років від Дня народження Стефана Цвейга1881-1942),австрійського письменника






Стефан Цвейг (нім. Stefan Zweig28 листопада 1881Відень — 22 лютого 1942Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, автор численних белетризованних біографій.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Стефан_Цвейг
Стефан Цвейг біографія

 Народився у Відні 28 листопада 1881 року в родині єврея-фабриканта, господаря текстильної мануфактури. Про дитячі та підліткові роки Цвейг не любив розповідати. Здобувши освіту в гімназії, Стефан в 1900 р. стає студентом Віденського університету, де на філологічному факультеті поглиблено вивчає германістику і романістику. Ще в студентську пору виходить його дебютний віршований збірник «Срібні струни». Свою книгу літератор відправив Рільке, під впливом творчої манери якого вона була написана, і наслідком цього вчинку стала їхня дружба, перервана тільки смертю другого. У ці ж роки почалася і літературно-критична діяльність: берлінські та віденські журнали друкували статті молодого Цвейга. Після закінчення університету та отримання докторського ступеня в 1904 р Цвейг опублікував збірку новел «Любов Еріки Евальд», а також віршовані переклади. 1905-1906 рр. — період активних подорожей. Почавши з Парижа і Лондона, він згодом з’їздив в Іспанію, Італію, потім його подорожі вийшли за межі континенту, він побував в Північній і Південній Америці, Індії, Індокитаї. Під час Першої світової війни Цвейг був службовцем архіву Міністерства оборони, мав доступ до документів і не без впливу доброго друга Р. Роллана перетворився в пацифіста, складав статті, п’єси, новели антивоєнної спрямованості. Самого Роллана він назвав «совістю Європи». У ці ж роки він створив ряд есе, головними героями яких були М. Пруст, Т. Манн, М. Горький та ін. Протягом 1917-1918 рр. Цвейг проживав в Швейцарії, а в повоєнні роки місцем його проживання став Зальцбург. У 20-30-і рр. Цвейг продовжує активно писати. Протягом 1920-1928 рр. виходять біографії відомих людей, об’єднані назвою «Будівельники світу» (Бальзак, Федір Достоєвський, Ніцше, Стендаль і ін). Паралельно С. Цвейг займався новелами, і твори саме цього жанру перетворили його в популярного письменника не тільки у себе в країні і на континенті, а й в усьому світі. Його новели були побудовані за власною моделю, що відрізняє творчу манеру Цвейга від інших творів цього жанру. Твори біографічного характеру також користувалися неабияким успіхом. Особливо це стосувалося написаних в 1934 р «Тріумфу і трагедії Еразма Роттердамського» і виданої в 1935 р. «Марії Стюарт». У жанрі роману письменник пробував сили лише двічі, оскільки розумів, що його покликанням є новели, а спроби написати масштабне полотно обертаються невдачею. З-під його пера вийшли тільки «Нетерпіння серця» і залишився незавершеним «Чад перетворення», який опублікували через чотири десятки років після смерті автора. Останній період життя Цвейга пов’язаний з постійною зміною місця проживання. Будучи євреєм, він не міг залишатися жити в Австрії після того, як до влади прийшли фашисти. У 1935 р письменник переїжджає в Лондон, але і в столиці Великобританії не відчуває себе в цілковитій безпеці, тому залишає континент і в 1940 р. опиняється в Латинській Америці. У 1941 р. він тимчасово переїхав до США, проте потім повернувся до Бразилії, де влаштувався в невеликому місті Петрополіс. Літературна діяльність триває, Цвейг друкує літературну критику, есе, збірник промов, спогади, художні твори, проте його душевний стан дуже далекий від спокою. В уяві він малював картину перемоги гітлерівських військ і загибель Європи, і це приводило письменника у відчай, він занурився в найсильнішу депресію. Перебуваючи в іншій частині світу, він не мав можливості спілкуватися з друзями, відчував гостре почуття самотності, хоча жив в Петрополісі з дружиною. 22 лютого 1942 р. Цвейг і його дружина прийняли величезну дозу снодійного і добровільно пішли з життя.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/stefan-tsveyg-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

четверг, 17 ноября 2016 г.

Толерантність врятує світ

До Міжнародного дня толерантності, який відзначався 16 листопада, бібліотека для юнацтва Чугуївської ЦБС  провели   в  бібліотеці НВК №6 годину толерантності: « Толерантніст врятує світ» для учнів 7- Б класу (кл.керівник Шоміна М.В). 
Захід проводила завідуюча бібліотекою для юнацтва Петрова Л.О. та завідуюча бібліотекою НВК №6 Слюніна Л.Ф.  : «16 листопада в усьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості, в якій йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольофру шкіри. Поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві».



среда, 9 ноября 2016 г.

9 жовтня українці відзначають день української писемності і мови

Сьогодні свято української мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.
Сучасний світ знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни. Українська пісня, українське слово у вирішальний час новітньої історії зближували донеччанина й галичанина, студента й пенсіонера.
Українська держава повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж в нашому суспільстві зростав, вона міцніла й розвивалася разом із іншими мовами нашої вільної, багатонаціональної країни.
Вітаю вас, дорогі громадяни, з Днем української писемності та мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України.https://ukr.media/culture/281063/

четверг, 27 октября 2016 г.

28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників



Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах.
Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ні хто не забутий!», «Ні що не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!
З метою закріпити й увіковічити історичну пам’ять написано і пишуться маса книг, документальна і художня література. Відзнято безліч відеоматеріалу. Все це доступно, лише уходять справжні свідки тих давніх подій, які назавжди змінили світ. Ми не будемо забувати їх свідоцтва!
У нашому календарі є не мало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. День визволення України від фашистських загарбників відзначається 28-го жовтня. Це був кульмінаційний результат ряду наступальних операцій, найбільш значимі з яких: Донбаська — з 13-го серпня по 22-е вересня 1943-го року, Корсунь-Шевченківська операція — з 24-го грудня 1943-го по 17-е лютого 1944 — го року, Львівсько-Сандомирська — з 13-го липня по 29-е серпня 1944-го року і заключна Східно-Карпатська операція, яка була розпочата військами і з’єднаннями радянської армії з 8-го вересня 1944-го року і призвела до остаточного звільнення та вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України 28-го жовтня 1944-го року.
До кінця війни залишалося ще пів року. Будемо пам’ятати!
День визволення України від фашистських загарбників був вписаний тоді до національного календаря сучасної України. Це відобразилося і в Указі Президента незалежної України № 836 від 20-го жовтня 2009-го року.
Будемо пам’ятати і не забувати! У цей День ми приєднуємося до вшанування всіх, хто забезпечив це звільнення! Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.
З Днем визволення України!

пятница, 21 октября 2016 г.

Евгению Шварцу — 120 лет!

21 октября замечательному русскому писателю, сценаристу, драматургу, автору «Сказки о потерянном времени», повести Первоклассница», Евгению Львовичу Шварцу исполнится 120 лет.
«Сказка рассказывается не для того, чтобы скрыть, а для того, чтобы открыть, сказать во всю силу, во весь голос то, что думаешь».
Е. Шварц
Любите, любите друг друга, да и всех нас заодно, не остывайте, не отступайте — и вы будете так счастливы, что это просто чудо!
Е. Шварц
«Новые приключения кота в сапогах», «Рассеянный волшебник», «Сказка о потерянном времени» — сказки, любимые с детства.
…А ещё фильмы, снятые по сценариям Евгения Шварца: «Первоклассница», «Обыкновенное чудо», «Марья-искусница», «Снежная королева», «Золушка».
Более двадцати пьес для драматического и кукольного театров, сценарии к одиннадцати игровым кинофильмам и одному мультфильму написаны Евгением Шварцем.
Родился Евгений Львович Шварц 9 (21) октября 1896 года в Казани. Детство и юность писателя прошли в Майкопе, о котором он позднее вспоминал с любовью.
Весной 1917 года Шварца призвали в армию. После Октябрьской революции поступил в Добровольческую армию, участвовал в «Ледяном походе» Корнилова.
Евгений Шварц после демобилизации поступил в университет в Ростове-на-Дону. Работал в «Театральной мастерской», писал фельетоны для провинциальной газеты «Всесоюзная кочегарка». Позже работал секретарем у Корнея Чуковского. В 1924 году устроился на работу в Госиздате под руководством С. Я. Маршака. Участвовал в создании детских журналов «ЕЖ» и «ЧиЖ». Писал стихи и рассказы для детей, которые печатались в этих журналах.
В 1925 году была напечатана первая книга Шварца — сборник стихов «Рассказ старой балалайки». В 1934 году Евгений Шварц стал членом Союза писателей СССР.
В годы войны и в послевоенные годы, Евгений Львович создал самые значимые пьесы для взрослых: «Дракон», «Тень», «Одна ночь».
Мальчишки и девчонки из городов, поселков, деревень нашей большой страны будут читать и от души смеяться над удивительными приключениями Пети Зубова, сопереживать героям  сказки «Два брата», ценить близких людей, дорожить временем.
О писателе в режиме online:
 http://lib-avt.ru/kids/evgeniyu-shvarcu-120-let

среда, 19 октября 2016 г.

"Чугуїв - місто вільне від тютюнопаління"

Здоровый человек - счастливый человек, с этим утверждением согласится каждый из нас. Но почему же мы не бережем свое здоровье? Чтобы хоть чуть- чуть снизить влечение к пагубной привычке, по предложению исполнительного комитета Чугуевского городского совета в городе проводится акция "Чугуїв - місто вільне від тютюнопаління".Библиотеки Чугуевской ЦБС подхватили эту идею и провели антиникотиновую акцию "Поменяй сигарету на конфету!" В ходе акции 17 читателей поменяли свои сигареты на вкусные конфеты.Надеемся, что вкус сладости приятнее сигаретного дыма.А собранные сигареты - уничтожены!