Искать в этом блоге

пятница, 10 апреля 2015 г.

Писанка - невичерпне джерело творчого натхнення

    

  В очікувані Великоднього свята бібліотекарі юнацької бібліотеки  вирішили опанувати мистецтво писанкарства. Допомогла реалізувати нашу ідею майстриня - аматор Ясногородська Тетяна.
        Вона казала : «Малюючи писанки, ми малюємо  своє  бажання – кожен  візерунок має  сакральне значення, своєрідну форму молитви».
Писанки ми розмістили на своєрідні "дерева".  Так їх всі  зручніше роздивитися.
     Ми вважаємо ,що треба зберігати та розвивати  писанкарство народними майстрами, щоб  з покоління в покоління переносити закодоване письмо на добро і щастя, залучати  молодь та дітей до вивчення прадавніх звичаїв українського народу.




суббота, 4 апреля 2015 г.


                                          4 квітня –
                                 День створення НАТО (1949)
          
4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12-х країн - США, Великобританії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії - підписано Північно-атлантичний пакт (НАТО) про воєнно-політичний союз, що ставив за мету колективний захист демократичних свобод і протидію комуністичній експансії.
У 1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, у 1955-у - ФРН. Цього ж року східноєвропейські країни на противагу НАТО створили свою військово-політичну організацію - Варшавський договір, - в котрій домінуючу роль відігравав Радянський Союз. У 1966 році, звинувативши США у порушенні умов договору 1949 року, з віськових структур НАТО вийшла Франція.
У 1982 році до Північно-атлантичного пакту приєдналась Іспанія, у 1990-у об'єднана Німеччина зайняла місце ФРН, а в 1999-у до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, колишні члени Варшавського договору, котрий саморозпустився вісім років перед тим; у 2004-у - Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, та Естонія, а в 2009-у - Албанія та Хорватія.
У 2010 році була прийнята нова стратегічна концепція «Активна участь, сучасна оборона», в якій визначено три найважливіших задач НАТО в новій геополітичній ситуації - колективна оборона, врегулювання криз та безпеку на основі співпраці.
Єдиною країною, що не має своїх регулярних військ, протягом понад півстоліття залишається Ісландія.
Відносини України і НАТО були встановлені в 1991 році з моменту вступу України до Ради північноатлантичного співробітництва відразу після розпаду Радянського Союзу. Саме Україна стала першою країною СНД, яка 8 лютого 1994 стала учасницею програми Партнерство заради миру. 9 липня 1997 року в Мадриді була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору. Як головний механізм двостороннього діалогу відповідно до хартії була заснована Комісія Україна-НАТО (КУН). У 1998 в рамках КУН була створена Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонної реформи.
У 2002 році президент Леонід Кучма зробив офіційну заяву про намір України стати членом НАТО і 11 січня 2003 року було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, який 2 квітня 2010 року ліквідував Віктор Янукович. 18 вересня 2014 року президент Петро Порошенко під час виступу у Конгресі США закликав надати Україні статус союзника поза НАТО, а через три місяці заявив, що питання вступу України до НАТО вирішуватиметься через 5-6 років на референдумі, коли країна буде відповідати категоріям та стандартам цього альянсу.
 
     http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/tm.pl?Month=04&Day=04              

вторник, 31 марта 2015 г.

Біобібліографічна довідка «Секрети великого казкаря»

2 квітня 2015 року – 210 років від дня народження датського
поета, драматурга,видатного письменника-казкаря
Ганса Крістіана Андерсена
                                                                                                          
 Ганс Крістіан Андерсен – датський казкар, романіст, поет і драматург – народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім’ї чоботаря. Батько, незважаючи на свій фах, був людиною освідченою і свою любов до книги зумів передати сину.
З дитинства майбутній письменник виявляв схильність до мріяння і письменництва, часто влаштовував імпровізовані домашні спектаклі, що викликали сміх і знущання дітей. У 1816 році помирає батько і хлопчикові довелося самому заробляти собі на прожиття. Він був підмайстром спершу в ткача, потім у кравця, працював на сигаретній фабриці. У 1819 році, купивши перші чоботи на зароблені гроші, Ганс Крістіан відправився у Копенгаген. Невідомо, як склалося б його життя, якби ним не зацікавилися в одному театрі, в який Ганс хотів поступити актором і балетним танцівником або ж писати для нього п’єси. У незрілих творах напівграмотного юнака побачили іскру таланту, тому рада директорів театру вирішила добитись прийому Г. К. Андерсена до гімназії.
Важко уявити усі приниження та образи, яких довелося зазнати юнакові, але він витримав це випробування і по закінченні гімназії продовжив освіту в університеті.
Після закінчення університету Г. К. Андерсен багато подорожує за кордоном, знайомиться з видатними діячами літератури, пише. Саме тут до нього приходить слава письменника.
З 1835 року Г. К. Андерсен починає писати казки, яких за 40 років написав 156. Видає декілька збірок казок: одні були обробками народних казок («Кресало», «Принцеса на горошині», «Дикі лебеді» та інші), інші – витвором уяви Андерсена («Дюймовичка»), а деякі – запозиченням із зарубіжних літератур («Нове плаття короля»). Перша збірка Г. К. Андерсена мала назву «Казки, розказані дітям», далі були «Нові казки» (до якої увійшли найзначніші й найвідоміші казки: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Соловей», «Тінь», «Дівчинка з сірниками»), «Історії», «Нові казки та історії».
Збірки стали надзвичайно популярними спочатку за кордоном, а через деякий час і на батьківщині письменника. У 1867 році Ганс Крістіан був обраний почесним громадянином рідного міста Оденсе.
Помер видатний датський письменник у будинку свого друга банкіра Моріца Мельхіора 4 серпня 1875 року в Копенгагені.
На час своєї смерті Андерсен уже здобув світову славу. Він отримував стипендію від данського уряду як «національна гордість».
Його твори, перекладені на більш ніж 150 мов світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок, балетів тощо. Українською мовою твори Г. К. Андерсена перекладали М. Загірня, М. Старицький, О. Іваненко та інші.
Нині перекладачі знову звертаються до скарбниці казок великого письменника. Нові барви рідного слова знайшла для перекладу кількох творів Г. К. Андерсена сучасна українська перекладачка Галина Кирпа.
З 1956 р. засновано міжнародну Літературну премію імені Андерсена, якою нагороджують найкращих дитячих письменників, художників та ілюстраторів. В Оденсе, Копенгагені, Нью-Йорку, Братиславі, Москві та інших містах установлено пам’ятники письменникові.
Героїня казки Г. К. Андерсена «Русалонька», якій поставлений пам’ятник у Копенгагені, стала символом столиці Данії.
Починаючи з 1967 року 2 квітня святкують Міжнародний день дитячої книги на знак глибокої поваги і любові до Андерсена.
1973 р. почесний диплом міжнародної Літературної премії імені Андерсена за поему «Барвінок і Весна» отримав український письменник Богдан Чалий. 1979 р. до «Почесного списку Андерсена» вписано ім’я українського письменника Всеволода Нестайка та його книжку «Тореадори із Васюківки».

пятница, 27 марта 2015 г.

27 марта этого года отмечается 100 летие со дня рождения поэтессы, переводчицы

                                        
Вероника Михайловна Тушнова родилась  в Казани в семье профессора медицины
Казанского Университета Михаила Тушнова и его жены, Александры, урожденной Постниковой,
выпускницы Высших женских Бестужевских Курсов в Москве. В семье было заведено подчиняться воле отца. 

Вероника, писавшая стихи с детства, но прятавшая их от отца,
согласно его же непререкаемому "желанию", сразу после окончания школы, 
поступила в Ленинградский медицинский институт. 

Проучившись четыре года в медицинском, Вероника не могла больше бороться
со своими стремлениями заниматься литературой, и в начале лета 1941 года  
поступила в Московский Литературный институт имени М. Горького.
Но ее желанию профессионально и всерьез заниматься поэзией и филологией
не суждено было сбыться, - началась война.

Используя свои медицинские познания Тушнова почти все годы войны проработала в госпиталях
врачом, - их ведь не хватало катастрофически! - выхаживала раненых.
Работа тяжелая, часто и неблагодарная, не оставляющая, казалось бы, времени для "возни"
с капризными рядами поэтических строчек. Но Тушнова во время ночных дежурств умудрялась,
при свете затененных ламп, прислушиваясь к сонному дыханию и стонам больных,
все время чиркать что - то в тетради. Ее так и звали ласково: "доктор с тетрадкой".

В 1945 году вышли из печати ее поэтические опыты, которые она так и назвала "Первая книга".
Это был сравнительно поздний дебют - Веронике Михайловне было уже 29 лет.


 http://www.playcast.ru/communities/avos-ka/?act=news&id=148732



        Тушнова - тонкий лирик, главная тема её творчества – любовь. Её стихи музыкальны,  к ним обращались многие композиторы–песенники: Тухманов, Минков и др., до сих пор звучат песни на её стихи: «Сто часов счастья», «А знаешь, всё ещё будет», «Не отрекаются, любя».
      Умерла поэтесса рано, но её творчество до сих пор имеет своих почитателей, любителей глубокой, проникновенной лирики.
      
      В нашей библиотеке вы сможете найти и произведения Вероники Тушновой, и литературу о ней:
1. Тушнова, В. Избранное / В. Тушнова.- Москва: Худож. лит., 1988.- 543с.
2. Тушнова, В. Избранные стихи / В. Тушнова.- Москва: ЭКСМО, 2008.- 384с.
5. Тушнова, В. Лирика / В. Тушнова.- Москва: Худож. лит., 1969.- 351с.

О Веронике Тушновой можно почитать:    http://arzbiblio.ru/index.php/2009-10-07-06-13-00/2009-11-29-17-05-15/1167-k-100-letiyu-veroniki-tushnovoj-1915-1965