Сьогодні, 25 лютого День народження Лесі Українки.
За вікном зима. Ось у таку пору 25 лютого 1871 року у місті Новоград – Волинському народилася одна з фундаторів новітньої української літератури, окраса і гордість української нації Лариса Петрівна Косач – Леся Українка.

Народилася вона в місті Новоград-Волинський. Її мамою була письменниця Ольга Косач, яка писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батько - Петро Антонович Косач, дуже любив літературу і живопис.

У будинку Косачів постійно збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Основну роль в формуванні поглядів майбутньої письменниці зіграв дядько Лесі – Михайло Драгоманов - вчений, фольклорист, громадський діяч.

У чотири роки дівчинка навчилася читати, в п'ять — грати на роялі, у вісім стала писати вірші. Леся знала кілька іноземних мов, що дозволило їй можливість широко ознайомитися з класичними творами світової літератури.

Писати і друкуватися Українка почала у віці 12 років. До її ранніх творів відноситься український переклад "Вечорів на хуторі" Гоголя (у співавторстві з братом). Друкувалася Українка в закордонних журналах "Зоря", "Житє і слово", "Літературно-науковий вісник"

Хвороба

Леся дуже любила музику. І мама купила для свого малятка рояль, коли Лесі було всього п'ять років. Однак у дев'ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, і хвороба прикувала її до ліжка.

Лесі доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка , Олександра Антонівна, навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі.

Хоробрість і мужність

Дівчинка була дуже хороброю. Ще в дитинстві вона, боячись ночі і хижих звірів, боролася зі своїми страхами і бігала по ночах в сусідній ліс – щоб побачити русалку.

А одного разу тато привіз у подарунок для 12-річної доньки маленьке козеня. Леся дуже прив'язалася до тварини. Коли кізочка виросла, вона втекла в ліс, де була розірвана вовками. Дівчинка, дізнавшись про трагедію, сцепила кулачки, і зазначила, що задавила вовка своїми руками – щоб він не смів ображати "ось таких, слабкіше себе!".

Чоловіки Лесі Українки

Деякі дослідники першою любов'ю майбутньої великої поетеси називають Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму - 18. Вони разом переводили Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. В майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в'язниці.

Леся Українка присвятила Славинскому такі шедеври любовної лірики, як "Горить моє серце", "Стояла я і слухала весну", "Сон літньої ночі", "Хотіла б я піснею стати"...

А от першою справжньою любов'ю Лесі Українки називають її друга по нещастю - хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського . Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26.

Спочатку він їй не сподобався, але поступово проник в душу. Він називав письменницю "Леся-Ларочка". Він помер у неї на руках у Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему "Одержима".

Через шість років після смерті Мержинського, коли Лесі виповнилося тридцять шість років, вона познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою , музикознавцем і збирачем народних пісень. Леся Українка запропонувала йому записати від неї пісні, які вона знала...

Коли Леся оголосила про своє рішення вийти заміж за Квітку, її мама була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона повністю відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя.

Одружившись, Климент довів Лесі своє щире чуття. Він щосили намагався зібрати гроші для лікування дружини, продаючи для цього все нажите. На виручені суми Леся лікувалася в Європі у найкращих лікарів, але хвороба продовжувала прогресувати...

Багато хто стверджує, що у свій час письменниця була неравнодушка до студента Київського університету, квартировавшему у Косачів на вул. Назариевской, 21, Нестору Гамбарашвили.

Тоді Лісі було 24. Вона вчила його французькому, він її – грузинському. Нестор одружився в 1897 році, що було для неї справжньою драмою. Леся написала Нестору безліч листів, на жаль, під час громадянської війни вони були безповоротно загублені.

Останній бій

Леся Українка і Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві 7 серпня 1097 року. Спочатку вони оселилися в Києві, потім переселилися до Криму. Климент розпродає своє майно, розуміючи, що хвороба дружини прогресує, і щоб врятувати її, необхідно диво.

Леся багато подорожує по світу в надії, що лікарі все-таки вилікують її від туберкульозу. Паралельно вона не перестає писати.

Життя великої письменниці врятувати лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно. До обострившемуся процесу кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 в грузинському містечку Сурамі. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві.https://ukr.media/culture/270580/

205 років тому народився Семен Гулак-Артемовський

Гулак-Артемовський – видатний український композитор, драматург, оперний співак. «Батько» безсмертної опери «Запорожець за Дунаєм» (автор лібретто – М.Костомаров), яку люблять мільйони людей, арії з котрої співають і великі майстри вокалу, й аматори, які вважають ці пісенні твори народними.

Перлину української класики «Запорожець за Дунаєм» справді можна назвати народною оперою, адже надихнули митця на її створення українська історія, українська пісня і рідна українська земля.

Ми й нині щиро веселимося, слухаючи дует «Відкіля це ти узявся» Одарки і Карася, арії Карася «Тепер я турок – не козак» і «На туркенях оженюся». І нині сумуємо разом із Оксаною («Місяцю ясний, зоря прекрасні…»). І сьогодні патріотична арія Андрія «Блаженний день, блаженний час…» та фінальний хор «Там, за тихим за Дунаєм…» змушують прискорено битися серце кожної української людини.

Надзвичайно обдарований оперний співак-баритон, Семен Степанович Гулак-Артемовський був  першим виконавцем партії Карася у своїй опері. Блискуче виконував драматичні ролі в театрі. Писав п’єси, романси, пісні.

Одна з них – популярна й досі «Стоїть явір над водою» — присвячена Тарасові Шевченку, з яким Гулак-Артемовський близько товаришував. Автор музичної комедії «Ніч на Івана купала», дивертисментів «Українське весілля» та «Картини степового життя циган», музики до багатьох театральних вистав. А ще — захоплювався медициною і статистикою: саме йому належать «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» та проект Санкт-Петербурзького водогону.

Народився Семен Гулак-Артемовський 16 лютого 1813 р. в містечку Городище на Черкащині, в родині священика. Рідні вважали, що хлопець піде батьковим шляхом – адже закінчив повітове духовне училище, затим – Київську духовну семінарію, співав у хорі Софійського та Михайлівського золотоверхого соборів. Але сталося інакше.

Композитор Михайло Глинка, набираючи вокалістів до Придворної співацької капели, був зачудований баритоном Гулака-Артемовського, тож забрав юнака із собою до Петербурга. Спочатку Семен пізнавав техніку вокального мистецтва у Санкт-Петербурзі, затим М.Глинка зібрав своїми концертами кошти, необхідні для навчання талановитого співака за кордоном.

Удосконалював свій талант у Франції, Італії, співав у Флорентійській опері, був солістом Імператорської опери в Санкт-Петербурзі та у Великому театрі в Москві.

Впродовж 25 років сценічного життя виконав понад 50 оперних партій. Майже до останнього дня (помер 17 квітня 1873 р. у Москві) багато концертував із романсами та народними піснями, а також із власними пісенними творами.

Не раз приїздив до України, надихаючись українською мовою, яку ніколи не забував, та культурою, що наснажувала його самобутню творчість.http://ridna.ua/2018/02/205-rokiv-tomu-narodyvsya-semen-hulak-artemovskyj/

   21 лютого представники всіх націй і народностей можуть відзначати Міжнародний день рідної мови. Це свято було проголошене на Генеральній конференції ЮНЕСКО, яка відбулася 17 листопада 1999 року.

Головна декларована мета дня рідної мови — сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн. Крім того, ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію, зокрема, в мовних питаннях, оскільки саме мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини планети.

Дане свято можуть відзначати носії 6000 мов, які на сьогоднішній день зафіксовані в світі.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Однак багато мов сьогодні знаходяться на межі повного зникнення. У деяких мов не залишається живих носіїв, тому одним з методів порятунку лінгвістичного багатства планети експерти називають вивчення іноземних мов.  http://beyond.ua/mizhnarodniy-den-ridnoyi-movi

Краєзнавчі читання

     

  В цьому році наше місто святкуватиме своє 380-річчя. Напередодні цієї дати ,    16 лютого в бібліотеці для юнацтва Чугуївської ЦБС  для учнів НВК №6 та  ЗОШ №4 пройшла лекція – дискусія «Господарі та гості шляхового палацу»,

,яку провела для школярів   екскурсовод   Художньо - меморіального музею І.Ю.Репіна   Єрмошенко Галина Олександрівна. Учні дізнались  про видатних осіб, які бували в нашому місті та про історію  архітектури того часу .  Дітям все було цікаво , ставили багато питань і самі розповідали цікаві історії про наше місто , які чули від батьків. Дякуємо Галині Олександрівні за змістовну розповідь! 

Фотозвіт:

     
     

  13 лютого виповнюється 115 років від дня народження французького письменника, майстра детективного жанру Жоржа Сіменона

   Французький письменник бельгійського походження, один з найбільш відомих представників детективного жанру. Славу Сіменону принесли твори про поліцейського комісара Мегре.

    Він дебютував у 20-ті роки ХХ сторіччя, писав оповідання для паризьких журналів. Тоді ж опублікував декілька детективних творів. У 1931 році побачив світ його перший роман про комісара Мегре – «Пітер Латиш», який стане головним героєм вісімдесяти з гаком книг Сіменона.

   За різними джерелами, тільки під своїм ім’ям письменник випустив близько 200 романів і приблизно стільки ж під псевдонімами (яких у нього було більше 10-ти). Видане кілька років тому у Франції зібрання його творів складається з 72-х томів. Роботи Сіменона переведені на всі основні мови світу.

   У фонді нашої бібліотеки також є чимало книжок з творами майстра детективу, деякі з них представлені на виставці, а саме «Невідомі в домі», «Маніяк із Бержерака», «Лист слідчому», «Правда про Бейн Донж», «Вдівець», , а також серія про комісара Мегре.

  Детектив – це завжди цікаво, тому сподіваємось,багато читачів, дивлячись на нашу виставку, захочуть перечитати твори такого майстра цього жанру як Жорж Сіменон.