Искать в этом блоге

среда, 25 ноября 2020 г.

 До 95- річчя від дня народження Ю. Д. Бедзика (1925 – 2008),

українського письменника, драматурга

Юрій Дмитрович Бедзик народився 25 листопада 1925 р. у м. Харкові в сім`ї відомого українського письменника Д. І. Бедзика.
Під час Другої світової війни перебував на фронті. За бойові заслуги був нагороджений орденами та медалями.
Після закінчення війни Юрій Бедзик повернувся до Києва. У 1949 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету, потім аспірантуру на кафедрі міжнародно-публічного права.
Довгий час працював у Європі, потім перейшов на викладацьку роботу в Київському університеті. Публікувався у пресі зі статтями на міжнародні теми. Також працював у редакціях газет, зокрема, у «Літературній Україні» та видавництвах, очолював художній відділ Кіностудії імені О. П. Довженка. Член Спілки письменників СРСР, секретар Київської спілки письменників України. Двадцять років (з 1978 по 1998) був головою Українського відділення Радянського фонду миру.
Творчий шлях Юрія Бедзика розпочався віршем опублікованим в армійський газеті під час війни. В українську та радянську літературу Ю. Д. Бедзик ввійшов як майстер прози. Перша книга автора (збірник оповідань «Поруч з тобою») вийшла друком у 1956 році.
Юрій Дмитрович написав понад 40 книг, сценаріїв і п’єс, поставлених у різних театрах. Він автор романів «Альма-матер», «Над планетою – Левіафан», «Сильний помсти не жадає», «Кожна хвилина життя», «Розкрилля», «Гіпсова лялька (Голод)», «Остання ніч імператора інків», «Берлін, 22 червня», «Любов, президент і парадигма космосу» та ін. У своїй творчості автор надавав перевагу пригодницькому жанру.
Останнім твором письменника став роман «Дім сумних душ». Це задокументовані спогади дитинства про трагічні події в харківському будинку письменників «Слово» часів сталінських репресій, зокрема про самогубство Миколи Хвильового.
Його романи і повісті перекладено англійською, угорською, іспанською, латиською, молдавською, польською, російською, словацькою і французькою мовами.
За вагомий та неоціненний внесок у розвиток та збагачення української літератури Юрій Дмитрович Бедзик нагороджений багатьма відзнаками і преміями. Він – лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка та численних літературних премій, заслужений працівник культури України, президент Товариства «Україна – Німеччина». За його бутність на посаді головного редактора кіностудії ім. Олександра Довженка було знято знакові фільми «Тіні забутих предків» та «Білий птах з чорною ознакою».
Помер Ю. Д. Бедзик у 2008 році в м. Києві, похований на Байковому кладовищі.
До 95 -річчя від дня народження Юрія Бедзика в бібліотеці для юнацтва підготовлено еспрес - виставку із творів письменника.






 


Лопе де Вега (Феликс Лопе де Вега Карпьо) родился 25 ноября 1562 года в Мадриде в дворянской семье. Литературный талант проявился у него еще в раннем детстве. Уже в 10 лет мальчик сделал поэтический перевод «Похищения Прозерпины» Клавдиана.

Свои стихи начал писать, учась в университете в Алкале. Здесь он влюбляется в девушку, но она отвергает его. Расстроенный поэт пишет на нее памфлеты. За эту дерзость Лопе де Веге 10 лет запрещают появляться в Мадриде. Однако юноша пренебрегает запретом, уводит из дома и тайно женится на новой возлюбленной.
В 1588 семья обосновалась в Валенсии, Лопе де Вега пошел служить секретарем у герцога Альбы, затем еще у нескольких господ. В 1609 году драматург становится добровольным слугой инквизиции, а спустя пять лет священником.
Самая известная пьеса Лопе де Вега, «Собака на сене», была экранизирована советским кинематографом. В фильме снимался блестящий актерский ансамбль (Маргарита Терехова, Михаил Боярский, Армен Джигарханян, Елена Проклова, Николай Караченцов).
Кроме этой пьесы стоит упомянуть такие произведения, как «Великий герцог Московский», «Учитель танцев», «Зубцы стен Торо».
Лопе де Вега скончался 27 августа 1635 года в Мадриде в возрасте 72 лет. За заслуги драматурга в Мадриде была учреждена театральная премия Лопе де Вега.
Информация из интернета

вторник, 24 ноября 2020 г.

В бібліотеці для юнацтва провели виставку- екскурс «Голод у хлібному краї» .

 В бібліотеці для юнацтва провели виставку- екскурс «Голод у хлібному краї» .


В Україні ,щорічно, в четверту суботу листопада, згідно з Указом Президента України, відзначається День пам’яті жертв Голодоморів.
В бібліотеці для юнацтва упродовж тижня організовано виставку «Ті чорні дні голодомору».
На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Заслуговують уваги книги «Жнива Скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; В.Борисенко «Свіча пам’яті»; книга-меморіал «Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали»; збірник Станіслава Кульчицького «Голод 1932-1933р.р. в Україні як геноцид: мовою документів, очима свідків» та інші.
Бібліотекарі розповідають про справжні причини геноциду, про те, що відбувалося у ті страшні роки, а також презентують книги із виставки. Користуачі бібліотеки з цікавістю слухають розповідь, перегортають сторінки книг, присвячених тематиці голодоморів. На жаль, ця страшна подія увійшла до родинної історії майже кожного сучасного українця.
Тільки пам`ятаючи минуле, ми можемо творити сьогодення і мріяти про майбутнє.
Запрошуємо Вас ознайомитись з книжковою виставкою : "Ті чорні дні голодомору" за адресою вул.Харківська, буд. 33


пятница, 20 ноября 2020 г.

Онлайн - воркшоп

 20 листопада 2020 року бібліотекарі Чугуївської ЦБС приймали участь в онлайн - воркшопі " Міжсекторальна співпраця закладів культури із медичними та соціальними закладами.

Тренер – Ярина Боренько, консультант в рамках проєкту "Зміцнення ресурсів для сталого розвитку приймаючих громад на сході України", розповіла про значення міжсекторальної співпраці для закладів культури, про кращі практики, про нову роль культурних закладів в сучасних умовах.
Адже лише консолідована співпраця закладів культури із медичними та соціальними закладами дозволяє досягти інноваційного розвитку суспільства.





День рождения шведской писательницы Сельмы Лагерлеф!



20 ноября 1858 года родилась Сельма Лагерлёф - шведская писательница.
Поразительна её судьба, судьба скромной учительницы, ставшей всемирно известной писательницей.
С самого детства она любила читать, ее окружали легенды, это они поселились на чердаке, играли ветвями рябин, порхали вокруг колыбели Сельмы.
Но увы, легенды были не всемогущи, они не сумели уберечь её от тяжёлой болезни, лишившей возможности ходить. Она была парализована, и мир девочки стал очень ограничен, ведь она не могла играть, как другие дети. Единственным развлечением Сельмы стали рассказы домашних и чтение книг.
Непростое детство будущей писательницы скрашивали живописная природа Южной Швеции, в которой находилось родовое гнездо Морбакка, предания и легенды. В окружении девочки оказались две чудесные рассказчицы – бабушка и тетушка Нана (Оттилиана), знавшие множество сказок.
Величайшим откровением и счастьем её жизни оказалось знакомство с произведениями писателей и поэтов: Х. К. Андерсена, Т. Майн Рида, Вальтера Скотта и др. Врачи в Стокгольме вернули девочке способность двигаться, но хромота осталась на всю жизнь.
Из-под её пера вышло 27 крупных произведений, и любая из самых знаменитых её книг могла бы обессмертить имя писательницы. Это - «Перстень Левеншельдов», «Морбакка», «Иерусалим», «Легенды о Христе» и др. Но самой известной в мире по–прежнему остаётся удивительная история об отважном мальчике Нильсе.
Шведы настолько гордились своей соотечественницей, что поместили её портрет на денежную купюру достоинством в 20 крон. А с другой стороны этой банкноты были изображены Нильс и гусь Мартин. Такого не было ни с одним из сказочных героев!
А ещё в Стокгольме есть памятник Нильсу, он совсем маленький всего 10 см – это самая маленькая скульптура в мире! И каждую зиму местные жители вяжут ему теплые вещи – шарфики и шапки, чтобы он не замерзал, а туристы бросают монетки. Говорят, что, если погладить его по голове, загаданное желание обязательно сбудется.
Сельма Лагерлёф умерла в возрасте 81 года в 1940 году в своей родовой усадьбе. Прошло более 100 лет с тех пор, как начался триумфальный «полет» Нильса в небе и по книжным прилавкам всего мира. Но по-прежнему путешествие мальчика с дикими гусями дарит радость всем, кто читает о нём. И потому полет Нильса продолжается!