Искать в этом блоге

среда, 12 мая 2021 г.

14 травня Василю Стефанику - 150 років!

  14 травня Василю Стефанику - 150 років!


До 150 -річчя від дня народження видатного українського письменника-реаліста, майстра соціально-психологічної новели Василя Стефаника (1871-1936) - бібліотека філіїя для юнацтва представляє книжкову виставку " Василь Стефаник - видатний майстер психологічної новели"

Народився письменник 14 травня 1871 року в селі Русів Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина.

У 1880 р. батько віддав до другого класу початкової школи в Снятині. Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. Був виключений з Коломийської гімназії через участь у «Покутській трійці». По закінченні Дрогобицької гімназії вступив до медичного факультету Краківського Університету. Поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою у 1900 покинув університет.

У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак мав трьох синів. У 1910 р. перейшов батьківський спадок у рідному селі, куди він переїхав і де прожив до кінця життя.

Перші літературні спроби припадають на роки навчання в гімназії; 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села. Засновує читальні «Просвіти», як член Радикальної партії агітує на виборах, виголошує палкі промови на вічах, 1908–1918 працює послом австрійського парламенту.

1916 рік - Стефаник повертається до літературної творчості, яка триває до 1933 р. Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 персональну пенсію, від якої, Стефаник у 1933 відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано, представляючи як прихильника радянського ладу.

Помер письменник 7 грудня 1936 року.

Краще ознайомитись з життям і творчістю письменника можна в бібліотеці - філії для юнацтва ( вул.Харківська,33)


вторник, 11 мая 2021 г.

11 травня - День народження Етель Ліліан Войнич

 11 травня - День народження Етель Ліліан Войнич



Етель Ліліан Войнич — ірландська письменниця та перекладачка. Перекладала українські твори англійською мовою. Авторка романів «Ґедзь», «Джек Реймонд», «Олівія Летам», «Перервана дружба», «Скинь взуття своє», «Овід».
Етель Ліліан Войнич народилася 11 травня 1864 року в місті Корк, Ірландія, у родині математика Джорджа Буля та викладачки математики, дочки професора грецької мови Мері Еверест. Етель Ліліан була другою з п'яти дочок у сім'ї, крім Люсі Еверест, Алісії, Мері та Марґарет.
Батька Етель Ліліан не знала, він помер, коли їй виповнилося півроку. Мері Еверест залишила після смерті чоловіка цікаві спогади. Дитинство Етель Ліліан було нелегким. Мати давала уроки математики, писала статті в газети та часописи, але коштів на життя бракувало. Коли Етель Ліліан виповнилося вісім, мати важко захворіла, не могла забезпечити доньці гарний догляд та відправила її до батькового брата, що працював керуючим на шахті, похмурої та дуже набожної людини, яка свято дотримувалася пуританських традиції у вихованні дітей.
У 1882 році Етель Ліліан отримала невелику спадщину, яка дозволила їй закінчити Берлінську консерваторію у 1885 році. Проте хвороба руки завадила Етель Ліліан стати музиканткою. Одночасно з навчанням музиці вона слухала лекції з слов'янознавства в Берлінському університеті. Під час навчання потоваришувала з революційними емігрантами: Сергієм Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським. Одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничем сприяли тому, що Войнич активно включилась у визвольний рух. Шлюб тривав кілька років, але прізвище Войнич письменниця зберегла.
У 1887—1889 роках Войнич мешкала в Росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна та інших російських письменників
У 1895 році Етель Ліліан приїздила до Львова, де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом (з яким листувалася вже раніше). Була добре обізнана з діяльністю Михайла Драгоманова.
Опанувавши українську мову, на початку 90-х рр. ХІХ ст., почала перекладати українські народні пісні («Ой горе тій чайці» та інші), поезії Тараса Шевченка.
Переклади Войнич дотепер часто передруковуються, що засвідчує про їхню художньо-естетичну вартість.
Етель Ліліан Войнич померла 27 липня 1960 року у віці 96 років. Згідно із заповітом, її тіло було кремовано, а прах розвіяний над Центральним парком Нью-Йорка.


Інтернет

пятница, 7 мая 2021 г.

 #Чугуївпамятає

Ось уже кілька років поспіль 9 травня для України – важливий день, коли, вона відзначає річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні .Цього дня українці діляться спогадами про своїх рідних, які пройшли пекло Другої світової війни.
Другу світову пройшли і два діда нашого читача Воржеінова Ігора, з батьківського боку і материного.
"Я розповім про маминого батька -Купріна Степана Федоровича ( 1896- 1965) , якого забрали до лав Червоної Армії у 1941 році - сказав Ігор. Бабуся Марія залишилась з 6- ма дітьми одна. Згодом, два сини пішли на фронт добровольцями. Додому вони вже не повернулися. Син Петро загинув у с. Яблоново Прохоровськог р-ну Курської обл., другий син Степан загинув при форсуванні Дніпра в 1943 році, а третій син, наймолодший, Іван підірвався на міні на Преображенському кладовищі у місті Чугуєві в 1942 році ( жили біля кладовища там і гуляли дітьми). Залишилось у дідуся три донечки : Поліна, Олена і Валентина. "Валентина- це моя мама", - каже Ігор.
Я дуже мало пам'ятаю про нього - мені було дуже мало років тоді, коли він пішов з життя. Так, збереглися кілька коротких дитячих спогадів про ще нестарого, сильного, мужнього, і дуже доброго чоловіка, який дуже любив нашу сім'ю і завжди намагався їй допомогти. Мені дуже шкода тепер - що я не був тоді старший і розумніший, я б настільки багато про що його попросив би розповісти про ту війну ... Це ж так важливо -пам"ятати.
Дід Степан пройшов Другу світову війну від початку до кінця, визволяв рідну землю і європейські країни від фашистських загарбників, був танкістом. Воював у 20-му гвардійському танковому корпусі генерала Лазарєва. Брав участь у визволенні Сталінграда, великій битві під Корсунь-Шевченківським, визволенні Правобережної України .Мій дід не любив розказувати про війну, але День Перемоги любив..." Був дуже гарний чоловік.


           76 років минуло з того моменту, як закінчилася Друга світова війна. На жаль, з кожним днем ​​свідків тих трагічних і героїчних подій стає все менше і менше. Ідуть з життя ветерани, несучи з собою спогади. Багато чугуївців залишили свої спогади в місцевій пресі, а в наших бібліотеках міста Чугуєва збереглися підписки місцевих газет ( "Новини Чугуєва" і "Вісник Чугуївщіни"), де наші земляки ділилися своїми спогадами. Ми пропонуємо Вам, шановні читачі, фронтові розповіді наших земляків. У каждого- своя історія і своя Перемога.

Чекаємо Вас у бібліотеках міста Чугуєва!



















160 років від дня народження Рабіндранату Тагору

 

7 травня минає 160 років від дня народження Рабіндранату Тагору - індійському поету, музиканту, художнику, суспільному діячеві, нобелівському лауреату 1913 року.


Протягом життя Тагор створив сотні віршів, десятки оповідань і вісім романів, темою котрих були побут народу, проблеми суспільства, конфлікт поколінь. Чільне місце в творчості письменника займали ліричні твори, також Тагор написав більше ніж 2 тисячі пісень. А ще Рабіндранат досяг успіху як живописець - його пензлю належать 2,5 тисяч робіт. Дбаючи про юне покоління Рабіндранат Тагор наголошував, що «безмежна надія та ентузіазм – головне багатство молоді».
Вважається, що Рабіндранат Тагор дав своєму народу віру в його власну мову, в його культуру й етичну спадщину.