Соборність: єднання, порозуміння, злагода. (до Дня Соборності України)

День соборності України — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99 [http://uk.wikipedia.org]
                                                                      

Любити Вітчизну, любити завжди,

Поля її росні, зелені сади

І їй не жаліти за дні молоді

Ні крові у битві, ні поту в труді.

Любити Вітчизну, любити завжди,

І села її і її городи,

І їй всі бажання, пориви й думки

На світлій дорозі у світлі віки. 

  

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

Акт Злуки 22 січня 1919 р.

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки — це не тільки суспільна потреба, а й моральний імператив берегти світлу пам'ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.

Українська Народна Республіка (1917-1920).

Бібліотека для юнацтва пропонує своїм читачам  ознайомитись з цією великою подією за допомогою таких видань:         

                     

Грушевський М. На порозі Нової України: Гадки і мрії/ Ред. В.П. Плачинда. - К.: Наукова думка, 1991. - 128 с. - К-2 [9(С2)/Г-91]. 
    Книжка становить собою збірник статей і промов українського вченого і державного діяча М. Грушевського, написаних і виголошених ним протягом 1917-1918 рр. Автор розкриває історичну неминучість перемоги українського народу в боротьбі за державність, соборність і незалежність, окреслює напрями розвитку всіх сфер життя Нової України, характеризує її державні символи, грошові одиниці, новий адміністративний поділ, розкриває демократичні здобутки Української Народної Республіки.

Сергієнко П.П. Соборна Україна: від ідеї до життя. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 64 с. - К-2 [1ФС(С2)/С-32]. 
      Аналізується зміст поняття "соборність". Простежується розвиток ідеї соборності на різних історичних етапах. Розглядаються шляхи розбудови соборної України у сучасних умовах.

                            



Сергійчук В. Українська соборність: Відродження українства в 1917-1920 роках. - К.: ТзОв "Українська Видавнича Спілка", 1999. - 416 с. - К-2 [9(С2)2/С-33].
       На великому архівному матеріалі, що раніше приховувався в спецфондах, професор В. Сергійчук засвідчує: українська душа невмируща, де б українці не були, вони завжди тягнуться до своєї Батьківщини. Особливо це виявилося 1917 року, коли українство взялося творити свою власну долю на своїй етнічній території. Тоді у визвольні змагання включилися не тільки на Великій Україні - скрізь, де вже розселився наш етнос, підтримували прагнення до творення Самостійної Соборної Держави.