«26 червня – Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиків»

У 1987 році Генеральна асамблея ООН постановила щорічно відзначати 26 червня Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом.

За статистикою МВС України кількість наркозалежних, що офіційно перебувають на обліку перевищила 150 тисяч. Однак на думку фахівців, у нашій державі їх понад мільйон.

Сьогодні у світі налічується понад 250 млн. наркозалежних. 60 % хлопчиків – підлітків та 20 % дівчаток у віці 14-17 років хоча б раз пробували наркотичні речовини. З кожним роком кількість узалежнень серед молоді зростає. Це і наркоманія, і токсикоманія, і тютюнопаління, зловживання ліками, енергетичними напоями, алкоголем, тощо.

Поширення наркотиків серед неповнолітніх викликає особливу тривогу.

Щороку збільшується кількість злочинів, скоєних на грунті наркоманії. Кожного року наркомани та особи, що перебувають у стані наркотичного сп’яніння скоюють понад 10 тисяч злочинів, серед яких вбивства, розбійні напади, пограбування, крадіжки.

Споживання наркотиків має численні наслідки для споживача і суспільства в цілому. Широке поширення споживання наркотиків шляхом ін’єкцій приводить до зростання ризику зараження інфекціями, що передаються з кров’ю (ВІЛ, гепатит В та С).

Наркоманія стала суттєвим негативним фактором демографічної ситуації, ударом по генофонду країни, адже кожної доби від наркоманії помирають 20 осіб.

Юнаки і дівчата, подумайте над тим, що вас чекає, якщо ви будете вживати наркотики. Зробіть одне-єдине зусилля – не піддайтеся спокусі легковажного «знайомства» з наркотичною речовиною! Пам’ятайте, що це отрута, яка призводить до неминучої смерті! Скажіть категоричне «ні» добровільному безумству. Здоров’я, радість життя і щастя у ваших руках!

А. де Сент-Екзюпері - 120

"Найголовнішого очима не побачиш: А. де Сент-Екзюпері - 120"

Майбутній льотчик і письменник народився 29 червня 1900 ро­ку в місті Ліоні, в заможній сім’ї графа-аристократа. Малий Тоніо, як ласкаво називали його батьки, був жвавою дитиною, по­любляв галасливі забави з однолітками, виявляв цікавість до різних речей. Щоправда, на самоті багато мріяв і фантазував. Дванадцятирічному Антуанові якось випала нагода піднятися в небо, знайомий льотчик облетів з ним коло над аеродромом. Відтоді хлопчина тільки й мріяв про авіацію.

1921-го року Антуана де Сент-Екзюпері покликали до армії, де він - уже солдат авіаційного винищувального полку. Попервах пра­цює в майстерні, потім вивчає пілотування. Та перший політ ледь не відібрав у нього життя. Не дочекавшись інструктора, юнак само­вільно піднявся в повітря. Коли ж збирався посадити літака, поба­чив, що горить мотор.

...За п’ять років Антуан де Сент-Екзюпері став службовцем аві­акомпанії Латекоер. Під керівництвом Дідьє Дора (до речі, про­тотипом Рів’єри з повісті «Нічний політ») він освоює нові літаки, прокладає нові траси. Тоді ж розпочинає літературну діяльність. 1928- го року побачила світ його перша повість «Південна пошта». Ще за три роки - повість «Нічний політ», 1939-го року - «Земля людей». У літературі з’явився новий талановитий письменник.

Коли почалася Друга світова війна, Екзюпері мобілізували до армії, однак за станом здоров’я визнали нездатним служити в авіації і призначили інструктором. Згодом наполегливому інструкторові вдалося умовити медичну комісію в протилежному, і він - уже військовий льотчик - здійснює ряд бойових вильотів. Наказ про демобілізацію застав Екзюпері в Північній Африці, коли гітлерівці окупували Францію: довело­ся емігрувати до Америки. Там пілот-письменник створює повість «Військо­вий льотчик», що вийшла друком 1942-го року в перекладі англійською мо­вою. А наступного року він їде до Північної Африки, відшукує свою ес­кадрилью і стає в стрій: йому хочеться особисто боротися з фашистами.

У 1943 році, коли Сент-Екзюпері був ще в еміграції, він написав казку «Маленький принц». Як і згадувані вище повісті, вона тісно пов’язана з усією творчістю письменника, його внутрішнім світом, хіба що вирізняється художньою формою. Це казка філософська, однаково цікава і для дітей, і для дорослих..

З розповідей Принца читач дізнається про його маленьку планету, про його подорожі по інших світах. Там він зустрічає людей, які при­святили своє життя безглуздим цілям. Таке життя видається Принцові пустим, бездіяльним. Адже справжнє покликання людини - в безкорисливій любові до тих, кому ти потрібний. Тому-то маленький принц і любить квітку троянди, яку сам вирощує.

Після тривалої служби пілотом у цивільній та військовій авіації, багатьох аварій і поранень стан здоров’я Екзюпері такий, що без сторонньої допомоги він не може одягти комбінезон, сісти в кабіну. Та варто відчути в руках штурвал - і він знову готовий до бою. Бере участь у боях за визволення Сицилії від гітлерівців.

31-го липня 1944-го року о восьмій годині тридцять хвилин ранку він піднімається в повітря (запас пального лише на шість го­дин) і бере курс на Францію. О чотирнадцятій годині тридцять хви­лин його літак не повернувся на базу. Пропав без вісті. А до визво­лення Франції лишалося три тижні...

Помер Антуан де Сент-Екзюпері 31 липня 1944 році в авіаційній катастрофі.

 

  https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=896334814184041&id=100014225922679

28 червня - День Конституції України

День Конституції в юнацькій бібліотеці

День Конституції - державне свято щорічно відзначається 28 червня на честь ухвалення Конституції незалежної України.

Основний Закон Держави Україна був ухвалений у 1996 році на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття.

 Конституція – це не лише Закон законів, це – серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в життя українців, як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборності України.

До Дня Конституції України в бібліотеці  для юнацтва оформлена книжкова викладка літератури  «Конституція – оберіг нашої державності» - правовий орієнтир в бібліотеці . Читачам представлена правознавча, історично-довідкова література.

Щиро вітаємо жителів та гостей нашого міста з Днем Конституції! Ми пишаємося нашою країною і з гордістю відзначаємо це державне свято!

Ахматова Анна Андріївна (Горенко; 23 червня 1889 (11 червня старого стилю) — 5 березня 1966) народилася в родині відставного флотського інженера-механіка Андрія Горенка.
1890 — родина переїхала з Одеси до Царського Села, де навчалась в Царськосільскій гімназії в 1900 — 1905 роках.

1906 — 1907 — навчалась у Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.

Перший вірш опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем, узяла прізвище прабабці з материнської лінії.
1910 — вийшла заміж за російського поета Миколу Гумільова. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збірником поезій «Вечір», проте славу поетесі принесла книга «Чотки» (1914).

1912 — в родині Гумільова і Ахматової народився син Лев — майбутній історик, археолог, сходознавець, поет, перекладач.

Жовтневу революцію більшовиків Ахматова не прийняла, але Росію не покинула. 1921 року був розстріляний її чоловік Микола Гумільов, звинувачений у контрреволюційній змові, а пізніше був двічі ув'язнений її єдиний син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії: її як дослідницю цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, якому присвятила, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року Анна Ахматова практично не друкувалась. Збірки її віршів, що вийшли в період між 1922 та 1966 роками, аж ніяк не можна в повній мірі назвати авторськими.

1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова). Позбавлена можливості друкуватися, а отже мати засоби для існування, Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії.

1962 — побачила світ її 22-річна праця — «Поема без героя».

Основні збірки поезій Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Бiг часу», «Реквієм».

1962 — була номінована на Нобелівську премію з літератури.

1964 — в Італії отримала премію «Етна-Таорміна», а 1965 року — диплом почесного доктора Оксфордського університету. Церемонія пройшла особливо урочисто. Вперше в історії Оксфордського університету англійці порушили традицію: не Анна Ахматова сходила по мармурових сходах, а ректор спускався до неї.

Останній публічний виступ Анни Ахматової відбувся у Великому театрі (Москва) на урочистому вечорі, присвяченому Данте.

Восени 1965 року перенесла 4-й інфаркт, а 5 березня 1966 року померла в підмосковному кардіологічному санаторії.

Похована на Комаровському кладовищі під Ленінградом.

22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

22 червня 1941 року є однією з трагічних сторінок історії українського народу. Вже сімдесят дев'ять років відділяє нас від того дня, але в пам’ять прориваються спогади - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни – Другої світової. Війни не на життя, а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.

До Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні в бібліотеці для юнацтва оформлено викладку літератури "22 червня 1941 р." . В бібліотеках міста Чугуєва є чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, що висвітлюють причини, перебіг і наслідки однієї з найбільших і найтрагічніших подій ХХ століття – Другої світової війни. Чекаємо на вас!

Гарріет Елізабет Бічер народилась 14 червня 1811 року в місті Лічфілд у Новій Англії (північно-східна частина США).

Ця тендітна жінка – донька священика, вчителька, мати сімох дітей – на перший погляд нічим не відрізнялася від американських домогосподарок середини ХІХ століття. Нічим, крім, хіба що, загостреного відчуття справедливості та сміливості чинити так, як підказує серце.

Вихована на принципах милосердя та взаємодопомоги, вона дотримувалася їх протягом усього життя.Мало того, що вона переховувала у своєму домі рабів-утікачів – ще й насмілилася однією з перших заявити про приниження рабовласниками людської гідності.

Й обставини склалися так, що її голос прозвучав на весь світ. Написавши роман “Хатина дядька Тома”, Гарріет Бічер-Стоу примусила сучасників переглянути загальноприйняті уявлення про рівність та справедливість і стала однією з найвидатніших жінок свого часу.

Антирабовласницькі романи Бічер-Стоу вплинули на свідомість цілого покоління американців — учасників Громадянської війни на боці Півночі проти рабовласницького Півдня. Відомими стали слова А. Лінкольна, звернені до Бічер-Стоу: «Ви — маленька жінка, яка розпочала велику війну».

Її роман і зараз знаний і шанований в усьому світі. У середині ХХ століття він опинився на третьому місці у списку книг, які змінили Америку. Так тендітна жінка, розпочавши війну заради справедливості, змогла її виграти.

Українською мовою «Хатину дядька Тома» Бічер-Стоу вперше видано у 1918 р. в скороченому перекладі М. Загірньої. Згодом його перекладали О. Діхтяр, В. Буряченко, В. Харитонов та В. Митрофанов. Н. Михальська

Ясунарі Кавабата (11 червня 1899 – 16 квітня 1972) – один із визначних прозаїків XX століття, Лауреат Нобелівської премії (1968).
Ясунарі Кавабата першим із японських письменників отримав Нобелівську премію з літератури “за майстерність розповіді, яка виражає сутність японської душі”. Вручаючи премію Нобелівський комітет відзначив три повісті: “Країну снігів”, “Тисячу журавлів” та “Стару столицю”…
Кавабата у своїй промові сказав: "Все своє життя я прагнув до прекрасного й буду прагнути до самої смерті". З типово японською скромністю відмітив, що не розуміє, чому вибір припав саме на нього, проте висловив глибоку подяку, сказавши, що для письменника "слава стає тягарем».
Крім Нобелівської премії, Кавабата одержав також премію "За розвиток літератури" (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). В 1954 р. він був прийнятий у Японську академію мистецтв, а у 1959 р. нагороджений Франкфуртською медаллю імені Ґете. Крім того, у 1960 р. письменник одержав французький орден Мистецтва й літератури, премію Франції "За кращу іноземну книгу" й орден Культури від японського уряду в 1961 р.

Талант Ясунарі Кавабата одночасно відобразив і традиційне, і нове у житті японського народу, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні і виразні форми.

Ясунарі Кавабата

Бібліотека для юнацтва Чугуївської ЦБС представляє віртуальний огляд літератури творів Ясунарі Кавабата.

Ясунарі Кавабата народився в Осаці 11 червня 1899 року, в освіченій і багатій сім'ї.

Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було всього 2 роки. Через рік, після смерті матері, хлопчик був узятий на виховання дідом і бабкою по материнській лінії. У віці 12 років Кавабата прийняв рішення стати письменником — його автобіографічну розповідь публікується в 1925 під назвою «Щоденник шістнадцятирічного".

У токійській школі він вивчає європейську культуру, захоплюється скандинавською літературою, знайомиться з творами таких художників, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандт і Поль Сезанн.

Перший літературний успіх йому принесла повість "Танцівниця з Ідзу» (1925). Два головних персонажі, автобіографічний герой і невинна дівчина-героїня, проходять через всю творчість письменника.

У книзі «Птахи і звірі» (1933) розповідається про холостяка, який відмовляється від спілкування з людьми і знаходить мир серед тварин, плекаючи спогади про дівчину, яку любив в молодості. У 1934 письменник починає роботу над «Снігової країною», повістю про відносини токійського джигуна середніх років і дорослої сільської гейші. Кавабата довго працював над романом: перший варіант з'явився у пресі в 1937 році, а останній тільки через десять років.

Повість «Тисячокрилий журавель" найкраще відома на Заході, поряд зі «Стогін гори» (1954) . Повість «Озеро» (1954) описує еротична мана, в ній використовується прийом "потоку свідомості". У «Будинку сплячих красунь" (1961) він намагається знайти сенс буття, позбутися самотності.

У 1931 році Кавабата одружується на Хідекі і поселяється з дружиною в древній самурайської столиці Японії, в Камакура, на півночі від Токіо, де у них народжується дочка.

У 1960 році при підтримці держдепартаменту США Кавабата робить турне по декількох американських університетах, де веде семінари по японській літературі. У 1968 році Кавабата отримав Нобелівську премію з літератури «за письменницьку майстерність, яка передає сутність японської свідомості». Він був першим японським письменником, що отримав Нобелівську премію.

16 квітня 1972 Кавабата кінчає життя самогубством — він отруюється газом у себе вдома в Дзусі. Цей вчинок потряс всю Японію, весь літературний світ. Причини досі залишаються нез'ясованими.

У фонді бібліотеки:
Кавабата Я. Избранные произведения: Сборник. Пер. с япон./ Я. Кавабата; Составл. Б. Раскина; Послесл. Н. Федоренко. – Москва: Радуга, 1986. – 592с.

Книги, квіти, та літній настрій у юнацькій бібліотеці!

Книги, квіти, та літній настрій у юнацькій бібліотеці!

ТОМАС МАНН – МАЙСТЕР ЕПІЧНОГО РОМАНУ

ТОМАС МАНН – МАЙСТЕР ЕПІЧНОГО РОМАНУ
6 червня 2020 року минає 145 річниця з дня народження відомого німецького письменника, критика і публіциста Томаса Манна.

Славу письменнику приніс роман «Буденброки» виданий у 1901 році – розповідь про долю чотирьох поколінь патріціанського роду. Кращими творами автора вважаються новели: «Трістан», «Тоніо Крегер» (1903). У 1924 році виходить роман «Чарівна гора» - де змальовано життя буржуазного суспільства напередодні І Світової війни. Роман отримав світове визнання і у 1928 р. Томасу Манну було присуджено Нобелівську премію.

У 1918 році виходить перша публіцистична стаття «Роздуми аполітичного» - де піднімає питання проти наростаючої загрози гітлерівської пропаганди. У 20 – 30-х роках виходять його статті: «Німецька мова», «Звернення до розуму». У1930 р. виходить новела «Маріо-чарівник». Протягом 1933-1943 років пише тетралогію «Йосип та його брати». Важливою темою, що піднімається в романі, є взаємозв’язок міфу та реальних витоків пізнання людини. У 1939 р. виходить роман «Лотта в Веймарі» присвячений І.В. Гетте. В романі показується як письменник протистояв шовіністичним силам свого часу. Томас Манн був одним із засновників журналу «Міра і цінність», що видавався в Цюріху і мав антифашистське спрямування. Під час ІІ Світової війни автор виступав із зверненнями по радіо до свого народу. У 1947 році виходить роман «Доктор Фауст». В останні роки життя пише критичні та публіцистичні статті і звертається до понять пародії та іронії в літературних творах проводячи між цими поняттями тонку і невловиму межу.

Запрошуємо до юнацької бібліотеки ознайомитися з творчістю письменника! Ласкаво просимо з 10 червня 2020 року!

1 червня- День захисту дітей

👨‍👩‍👧‍👦Бібліотека для юнацтва вітає з Міжнародним днем захисту дітей!
Нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми.Безтурботними, веселими, радісними.
Хочеться побажати, щоб кожна дитина була здоровою і оточеною турботою батьків. Нехай небо над головою завжди буде мирним, а кожен новий день — добрим і цікавим. А батькам бажаємо терпіння, доброти і ніжності. Не забувайте, що саме ви відповідаєте за щасливе і безпечне дитинство дітлахів!

28 травня в Україні відзначають Всеукраїнський день краєзнавства.

Всеукраїнський день краєзнавства — щорічне свято краєзнавців, яке відзначається 28 травня. Всеукраїнський день краєзнавства було запроваджено відповідно до рішення VI з’їзду Національної спілки краєзнавців України, який відбувся 23 січня 2017 року. Датою святкування було визначено 28 травня.

Вітаємо краєзнавців нашого краю зі святом!

Виставка про Героя Кожедуба

Виставка про Героя Кожедуба
Книжкова виставка, присвячена 100 – річчю ( 8 червня 1920 - 8 серпня 1991) від Дня народження тричі Героя Радянського Союзу Маршала авіації Івана Кожедуба, експонується в юнацькій бібліотеці Чугуївської ЦБС.
Протягом війни Іван Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів та у 120 боях збито 62 літаки противника. За всю війну пілот не був збитий жодного разу. Після війни Іван Микитович Кожедуб продовжував служити у ВПС. Жив і працював у місті Москва. З 1971 року служив у центральному апараті ВПС. Пізніше – у Групі генеральних інспекторів Міністерства Оборони СРСР. У 1985 році Івану Микитовичу Кожедубу присвоєно звання «маршал авіації». Крім того, нагороджений двома орденами Леніна, сімома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчізняної війни I ступеня, орденами Червоної Зірки та багатьма іншими високими нагородами. Похований легендарний льотчик у Москві на Новодівичому кладовищі.
Усіх, кого цікавить життєвий шлях визначного льотчика, і хто хотів би детальніше ознайомитися із його діяльністю, запрошуємо до юнацької бібліотеки, що знаходиться за адресою: м. Чугуїв , вул. Харківська, 33.