Ясунарі Кавабата (11 червня 1899 – 16 квітня 1972) – один із визначних прозаїків XX століття, Лауреат Нобелівської премії (1968).
Ясунарі Кавабата першим із японських письменників отримав Нобелівську премію з літератури “за майстерність розповіді, яка виражає сутність японської душі”. Вручаючи премію Нобелівський комітет відзначив три повісті: “Країну снігів”, “Тисячу журавлів” та “Стару столицю”…
Кавабата у своїй промові сказав: "Все своє життя я прагнув до прекрасного й буду прагнути до самої смерті". З типово японською скромністю відмітив, що не розуміє, чому вибір припав саме на нього, проте висловив глибоку подяку, сказавши, що для письменника "слава стає тягарем».
Крім Нобелівської премії, Кавабата одержав також премію "За розвиток літератури" (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). В 1954 р. він був прийнятий у Японську академію мистецтв, а у 1959 р. нагороджений Франкфуртською медаллю імені Ґете. Крім того, у 1960 р. письменник одержав французький орден Мистецтва й літератури, премію Франції "За кращу іноземну книгу" й орден Культури від японського уряду в 1961 р.

Талант Ясунарі Кавабата одночасно відобразив і традиційне, і нове у житті японського народу, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні і виразні форми.