"Душа моя на волю рвется..."

(ДО РОКОВИНИ СМЕРТІ А. АХМАТОВОЇ 23.06.1889 - 5.03.1966)

Пусть когда-нибудь имя мое
Прочитают в учебнике дети...
Анна Ахматова

Ахматова Анна Андріївна (Горенко) — російська поетеса, родом з України. Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» (Італія, 1962). Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Велика Британія).

Народилася 23 червня 1889 в Одесі в родині відставного флотського інженера-механіка. В 1890 році родина переїхала до Царського Села, де навчалась в Царскосельскій гімназії в 1900 — 1905 роках; у 1906 — 1907 роках — у Київській Фундуклеївській гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.

Перший вірш опублікувала у віці 11 років в журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем, узяла прізвище прабабці з материнської лінії.

У 1910 Анна Ахматова вийшла заміж за поета Миколу Гумільова. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збірником поезій «Вечір», проте славу поетесі принесла книга «Четки» (1914).

ОТРЫВОК ИЗ ПОЭМЫ Четки

В то время я гостила на земле Мне дали имя при крещенье — Анна, Сладчайшее для губ людских и слуха, Так дивно знала я земную радость И праздников считала не двенадцать, А столько, сколько было дней в году.

Портрет Ахматовой работы Ольги Кардовской, 1914

У 1921 році був розстріляний чоловік Микола Гумільов, звинувачений у контрреволюційній змові, а пізніше зазнавав переслідування її єдиний син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії: її як дослідницю цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, якому присвятила, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року Анна Ахматова практично не друкувалась.

Портрет роботи Петрова-Водкіна, 1922-ті роки

И неоплаканною тенью
Я буду здесь блуждать в ночи,
Когда зацветшею сиренью
Играют звездные лучи.
1926. Шереметевский сад

Позбавлена можливості друкуватися (а отже мати засоби для існування) А. Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії. 1962 року побачив світ її 22-річна праця — «Поема без героя». Основні збірки поезій А. Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Бiг часу», «Реквієм».



 Нет, и не под чуждым небосводом,
 И не под защитой чуждых крыл,-
 Я была тогда с моим народом,
 Там, где мой народ, к несчастью, был.
                                        1961

У 1962 році Анна Ахматова була номінована на Нобелівську премію з літератури. В 1964 році в Італії вона отримала премію «Етна-Таорміна», а в 1965 році — диплом почесного доктора Оксфордського університету. Церемонія пройшла особливо урочисто. Вперше в історії Оксфордського університету англійці порушили традицію: не Анна Ахматова сходила по мармурових сходах, а ректор спускався до неї. Останній публічний виступ Ганни Андріївни відбулося у Великому театрі на урочистому вечорі, присвяченому Данте. Вона не нарікала на вік, і старість прийняла як належне. Восени 1965 року Ганна Андріївна перенесла четвертий інфаркт, а 5 березня 1966 року вона померла в підмосковному кардіологічному санаторії. Поховали Ахматову на Комарівському кладовищі під Ленінградом.

Зов

осторожно.

О! как ты позовешь тревожно,

Непоправимо виноват

В том, что приблизился ко мне

Хотя бы на одно мгновенье…

Твоя мечта – исчезновенье,

Где смерть лишь жертва тишине.

1 июля 1963

Сайт присвячений життю та творчості  А. А. Ахматової http://akhmatova.org