2015 року відзначається 200-річчя від дня народження композитора Михайла Вербицького, автора мелодії гімну України.
…Ця мелодія й слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» вже нікого не залишають байдужим. З нею щодня вмирають українці, й це вже не просто мелодія, слова, це – наша гордість, біль і багато-багато сліз. Очевидно, що двохсотлітній ювілей композитора привернув до себе велику увагу громадськості.
Підготовку до цього ювілею, який відзначатимуть на рівні ЮНЕСКО, в
Україні нині здійснює громадська організація – товариство «Надсяння»,
депортовані й нащадки депортованих з Надсяння українців, які вважають це
своїм кровним обов’язком, адже Михайло Вербицький – їхній земляк.
Президентом України П.Порошенком видано відповідний Указ
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 6/2015
Про відзначення 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський на Перемищині у родині священика.
Коли малому Михайлові виповнилося 10 років, помер його батько. Двох
малих синів Михайла і Володислава взяв на виховання до Перемишля їх
родич, видатний громадський діяч, перемиський греко-католицький єпископ
Іван Снігурський.
У Перемишлі, тодішньому центрі українського духовного і національного
відродження Галичини, розвинувся музичний талант молодого Михайла
Вербицького. Там він отримав добру європейську музичну освіту в
співацько-музичній школі при греко-католицькому кафедральному соборі.
Його вчителями були відомі чеські фахівці Алоїз Нанке , Вінкентій
Серсаві, а згодом Францішек Лоренц. Учні Перемиської хорової школи
виховувались на найкращих зразках європейської музики Ф.Й. Гайдна,
В.А.Моцарта, на творах Дмитра Бортнянського, Максима Березовського. Вже у
зрілому віці, будучи відомим у всій Галичині композитором, М.Вербицький
дуже високо оцінював мистецький рівень цієї школи: « … школа стала
консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері». Одночасно
М.Вербицький навчався у Перемиській гімназії.
З 1833 року наступних 13 років життя він провів у Львові, де, закінчивши гімназію, поступив до Львівської духовної семінарії.
Особисте життя М.Вербицького було вкрай важким. У 1838 році
одружився, відповідно змушений був припинити навчання у духовній
семінарії, заробляв на життя музикою. У 1839 році овдовів і залишився
наодинці з немовлям – сином Іваном.
У 1846 році він повернувся до Перемишля, де почався надзвичайно
важливий новий період його творчого життя. У Перемишлі він зустрів
бурхливий 1848-й рік. Михайло Вербицький став одним з найактивніших
учасників українського відродження в Галичині як композитор, діяч
театрального життя.
У 1850 році закінчив духовну семінарію і був висвячений на священика.
Перед отриманням священичого сану одружився вдруге і став батьком
другого сина Андрія. На жаль, доля знову була жорстока до нього. Його
дружина у 1858 році передчасно померла.
З 1856 року і до своєї смерті в 1870-му році був парохом у селі Млини у Надсянні.
Коли у Львові при товаристві «Руська бесіда» у 1864 році був
створений театр, М.Вербицький почав тісно співпрацювати з ним, пишучи
музику до його вистав. Як стверджують музикознавці, цей період став
вершиною у його творчому житті.
У творчій спадщині композитора о. М.Вербицького є церковна музика (в
першу чергу Літургія для мішаного та чоловічого хорів), світські хори,
солоспіви, вокальні ансамблі, обробки народних пісень, оркестрові
музичні твори, музично-сценічні твори для театральних вистав.
Іван Франко називав Михайла Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів.
Михайло Вербицький був не тільки основоположником професійної
музичної культури в Галичині, але й одночасно, як писав Станіслав
Людкевич , став «символом нашого національного відродження»
– – –http://nadsyannya.org.ua/?p=566
Комментариев нет:
Отправить комментарий