8 липня - день сім'ї в Україні

        Хто ще не знає - сьогодні "День Сім'ї".

       Приділіть вашим рідним і близьким особливий час - адже вони ваш найбільший скарб на цій землі!
А ще краще, робіть це постійно!

       Український "День сім'ї" відносно молоде свято, яке відзначається з 2012 року. Відповідний Указ Президента України №1209/2011 "Про святкування в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят" був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

       У міжнародному співтоваристві "День сім'ї" заснований Генеральною Асамблеєю ООН ще у 1993 році і відзначається 15 травня. У Росії існує "День сім'ї, любові і вірності", який також відзначається 8 липня.

      Сім’я є основою суспільства. Робота з сім'єю стає однією з головних турбот бібліотекаря, адже саме в родині закладаються моральні основи, прищеплюються духовні цінності, зароджуються витоки дитячої душі і основи світоглядуТому однією з важливих функцій бібліотеки як помічника у сімейному вихованні залишається згуртування сім’ї та допомога їй у визначенні життєвих пріоритетів. 

       До уваги наших читачив представляємо     бібліографічний огляд літератури -як однієї із ефективних технологій масової роботи та бібліографічної діяльності  бібліотеки”.

Сім'ю єднає мудрість книг

              Сім’я – найбільша вихователька підростаючих поколінь, невтомне покликання високої духовності та гуманізму,  національного духу,  характеру, свідомості. Про це дуже докладно написано у книзі „Українознавство”.

              Культ сім’ї, родоводу, родинні традиції сприяють розвиткові народних ремесел, зокрема вишивки, малярства, ткацтва, майстрування, ліплення, а також вивчення фольклору, народних пісень, казок, приказок. І саме у книжці  В.Лучука  „Найрідніші слова”  зібрано кращі вірші, та віршовані казки, а також загадки, лічилки, які навчають дітей добра і гордості за рідний край, краси рідної мови.

              Також про рідну мову, родину, Україну пише і Д.Білоус у своїй книжці „Диво калинове – чари барвінкові”.

         Коли книжка „Диво  калинове” побачила світ у видавництві „Веселка” відбулась її прем’єра. Появу такого потрібного видання вітали і діти і дорослі. Звідусюди посипалися відгуки та рецензії. Успіх книги, часті зустрічі з читачами, преса і телефонні дзвінки заохотили автора до написання нової книги віршів „Чари барвінкові”. Звичайно, в ефірі прозвучали де – які твори Д.Білоуса. але скласти уявлення про справжню цінність поезії, можна лише прочитавши книжку повністю.

Д.Білоус постійно прагне поділитися зі своїми читачами чимось новим і важливим. Тонкий педагогічний такт і гумор автора роблять його бажаним співбесідником читачів різного віку. У 2004 році у видавництві „Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана вийшла з друку книга віршів про українську мову „Безцінний скарб”, яка є останнім дарунком поета читачам.

Рідна мова в українській родині – наймогутніший  і найдавніший вихователь: „Як прислів’я чудове

          Йде від роду до роду,

          Що народ зодчий мови,

          Мова – зодчий народу…”

Зі знанням справи розповідає про українську мову доктор філологічних наук А.П.Коваль у своїй книзі „Життя і пригоди знайомих незнайомців”.

         Ми, українці, нація дуже стара і свою духовну культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була своя національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної батьківської культури. І український народ, як і кожен народ, кожна нація, навіть кожна соціальна група має свої звичаї. Звичаї, як і мова виробилися протягом усього довгого життя і розвитку народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку.

         Олекса Воропай збирає фольклорні та етнографічні матеріали і пише книжку „Звичаї нашого народу”, які розподілені за порами року: зима, весна, літо, осінь.

         Звертання до традицій зовсім не означає нехтування сьогоденням. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна чіткіше зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє. „Той, хто не знає свого минулого – не

вартий майбутнього,” – говорив М.Рильський. У зв’язку з цим і було створено ілюстрований етнографічний довідник „Українська минувшина” , де описано і ілюстровано традиційну побутову культуру українців: тут і традиційне житло і народні заняття, українська кухня і національне вбрання, старовинна обрядовість і світ уявлень та вірувань.

         Питання про створення світу належить до числа таких питань, якими цікавилась людина за всіх часів і на всіх рівнях культури. Відповіді на ці питання можна знайти в книзі Г.Булашева  „Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях”.

       

  І на закінчення огляду хочу ще раз назвати книги, які тут використані:

-    „Українознавство”.

-         В.Лучук „Найрідніші слова”.

-         Д.Білоус „Диво калинове, чари барвінкові”.

-         Д.Білоус „Безцінний скарб”.

-         А.Коваль „Життя і пригоди знайомих незнайомців”.

-         О.Воропай „Звичаї нашого народу”.

-         „Українська минувшина” .

-         Г.Булашев  „Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях”.

МОРИНСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО—ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС