Письменник у свєму робочому кабінеті (1968 р.) В історію ХХ століття нашої країни цей легендарний письменник, суспільний діяч, академік НАН України вписав дуже яскраву сторінку. Найвідомішими творами Олеся Гончара, що викликали величезний суспільний резонанс, стали його романи «Прапороносці» та «Собор». Причому, якщо за «Прапороносців» Гончар був приголублений тогочасною владою, то за «Собор» він отримав клеймо «націоналіста та очернителя радянського ладу». Трагізм полягав у тому, що Олесь Терентійович, за життя ставши класиком української літератури, на собі відчув усі можливі види приниження не тільки як літератор, але й як людина. Його не тільки травила влада, але й продавали «друзі», підкидали брудні анонімки, намагалися утягнути в провокації. Олесь Гончар 1991 року вийшов із лав КПРС і це був свідомий крок людини — патріота України..
«Какая дикая эпоха! — з гіркотою писав О. Гончар у щоденнику. — С какой сатанинской силой уничтожалась Украина! По трагизму судьбы мы народ уникальный. Величайшие гении нации — Шевченко, Гоголь, Сковорода — всю жизнь были бездомными. Шевченковский «Заповіт» написан в Переяславе в доме Козачковского, Гоголь умер в чужом доме, так же бездомным ушел из жизни и Сковорода... Но сталинщина своими ужасами, государственным садизмом превзошла все. Геноцид истребил самые деятельные, самые одаренные силы народа»...
На жаль, сьогодні молодь мало знає творчу спадщину чудового письменника.
Читаймо Олеся Гончара – він жив і творив для нас, для України, для її майбутнього.
Комментариев нет:
Отправить комментарий