Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинськ[3] — †19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%
Леся Українка – Do (Гімн. Grave)
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?
Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі з пташками-піснями,
У світі з пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.
Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю,
Літатиме в чистому полю,
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!
Моя безталанная мати!
Комментариев нет:
Отправить комментарий