8 січня 1935 року на Полтавщині народився Василь Симоненко - поет, журналіст, один із найкращих представників покоління "шестидесятників".

Василь Симоненко був одержимий бажанням запалити національне відродження. Поряд зі своїми товаришами він займався питаннями розкриття злочину Сталінських репресій українського народу. І, саме за його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі. Тим самим, мабуть, і підписав собі смертельний вирок. Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції «Ім. Тараса Шевченка» (Сміла), що і призвело до смертельної недуги.

Писати Василь Симоненко почав ще в студентські роки, однак довго тримав їх у шухляді. Разом з Ліною Костенко, Іваном Драчем, Миколою Вінграновським, Василем Стусом був членом Клубу творчої молоді.

За його коротке життя, встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Твори вийшли друком у Мюнхені. Решта праць Василя Симонека, і для дорослих, і для дітей вийшли вже після смерті поета за допомогою його друзів.

Прожив Василь Симоненко лише 28 років, але залишив по собі ось такий неоціненний творчий скарб. Похований поет у Черкасах